Новини науки

Органічні молекули, необхідні для виникнення життя, існували на Марсі приблизно 4,5 мільярда років тому. Хоча ці компоненти, можливо, також прибули на Землю приблизно в той самий час, саме на Червоній планеті умови були сприятливішими для розвитку життя, пише IFLScience з посиланням на нове дослідження вчених.

В матеріалі наголошується, що Земля і Марс є частинами внутрішньої Сонячної системи, що складається з чотирьох скелястих планет і поясу астероїдів. В перші етапи формування ці планети зазнали сильного бомбардування, коли потік астероїдів вдарив у внутрішню частину Сонячної системи.

У той час як на Землі метеорити асимілювалися в корі, на Марсі вони залишалися на поверхні і досі можуть бути вивчені. Наразі науковці активно вивчають марсіанські метеорити, які потрапляють на Землю. Вимірюючи ізотопи хрому в марсіанських метеоритах, дослідники з'ясували, що це були вуглецеві хондрити, що походять з внутрішньої частини Сонячної системи. Такі метеорити часто містять органічні молекули, серед яких можуть бути амінокислоти, необхідні для формування життя.

Ізотопи хрому вказують на те, що метеорити належать до вуглецевих хондритів з зовнішньої частини Сонячної системи. Ці метеорити містять воду, яка могла покрити всю поверхню Марса. Також вони можуть містити органічні молекули, важливі для формування життя.

У той час, коли Марс був бомбардований астероїдами, що містили лід, умови на ньому були сприятливішими для життя, ніж на Землі. На Землі відбулося велике зіткнення з іншою планетою, що сформувало систему Земля-Місяць і, ймовірно, знищило б потенційне життя на планеті.

Дослідження також показало, що метеорити, що падають на Марс, можуть доставляти достатньо води, щоб покрити всю його поверхню шаром у 307 метрів. Це важливо, оскільки вода є ключовим елементом для життя, як ми його знаємо.

Таким чином, дослідження марсіанських метеоритів підтверджує, що умови на Марсі були сприятливими для зародження життя раніше, ніж на Землі, що робить нас можливими спадкоємцями марсіанського життя.

Ці висновки дозволяють припустити, що життя мало більше шансів на Марсі, ніж на Землі, протягом ранніх стадій формування внутрішньої Сонячної системи.