Новини науки

Ця унікальна порода, яка практично зникла за радянських часів, повернулася в останні десятиліття, ставши видатним символом латиської національної ідентичності.

Мандрівник, який перетинає латвійську сільську місцевість, іноді може помітити корів дивного світло-блакитного або ультрамаринового кольору, які спокійно пасуться серед звичайної худоби — бурої, чорної або білої.

“Блакитні корови унікальні і чудові. Я щасливий, що ми можемо допомогти їм розвиватися. Їх погані дні минули”, – розповів Арніс Бергманіс, керуючий зоопарком Ciruli в селі Калвене, який служить центром розведення блакитних корів.

За його словами, якщо в 2000 році в Латвії було всього 18 блакитних корів, то сьогодні їх вже близько 1 500 — чистокровних і помісей.

Спочатку вони зустрічалися тільки на узбережжі Балтійського моря, в районі Курземе (Курляндія), але тепер стають все більш популярними в центрі країни.

“Ми раді, що можемо допомогти кожному фермеру завести власну блакитну корову», — заявив Бергманіс.

Сільські трактирники купують цих корів для залучення туристів, а фермери додають їх у свої стада, щоб скористатися їх сильним материнським інстинктом.

“Якщо теля будь-якого кольору втратить свою матір або буде розлучене з нею, блакитна корова прийме Його і виростить, якби він був її власним», — зазначив фахівець.

Блакитні корови еволюціонували на узбережжі Балтійського моря, де вони вели майже спартанський спосіб життя, здатні харчуватися гілками кущів і травою дюн — кормом, який інша худоба вважала неїстівною. Легенда свідчить, що свій колір вони отримують від моря, хоча насправді народжуються майже бежевими. Їх шерсть швидко синіє і з роками темніє. Пігмент також переходить в м’язову тканину, в результаті чого м’ясо виходить незвично темним. Однак кількість блакитних корів все ще занадто мала для великомасштабного маркетингу.

Коли до влади в Латвії прийшли комуністи, вони зробили ставку на масове виробництво яловичини і молочних продуктів, віддаючи перевагу великій рогатій худобі більш поширених порід, що призвело до фактичного зникнення блакитної корови. У 2006 році фермери, вчені та ентузіасти заснували «Асоціацію блакитних корів», щоб врятувати цю породу. Крім того, уряд запустив цільові субсидії для їх власників.

Блакитна корова дає менше молока, ніж звичайна корова – близько 5 000 л на рік у порівнянні з 8 000 у звичайної, але їх молоко більш здорове і поживне.

За словами Дайги Сімкевич, голови «Асоціації блакитних корів», порода також виділяється своєю здатністю адаптуватися до важких умов життя.

“Блакитна корова, сильна, незалежна і витривала, може залишатися на відкритому повітрі цілий рік, навіть під час зимових морозів, яких не виносять багато інших порід великої рогатої худоби», — розповіла експерт.

Асоціація організовує семінари для фермерів, веде їх ретельний облік, щоб уникнути інбридингу, працює над збільшенням популяції і проводить дослідження.

«Ми ніколи не бачили, щоб корова цієї породи заражалася вірусом лейкозу великої рогатої худоби, тому ми сподіваємося визначити в майбутньому провести повний аналіз ДНК, щоб ідентифікувати гени, специфічні для блакитної корови», — розповіла Сімкевич.