Новини науки

Сліди руйнування Західно-Антарктичного льодовикового щита 129–116 тис. років тому знайшли у генах восьминогів.

Дослідники вивчили зміни до ДНК восьминогів, щоб відновити історію глобального потепління та його вплив на Антарктиду. Аналіз показує, що від 129 000 до 116 000 років тому, під час останнього між льодовика, Західно-Антарктичний льодовиковий щит міг повністю зруйнуватися.

Для аналізу вчені використали геном восьминога Турке (Pareledone turqueti). Ці тварини мешкають у затоках, що оточують Антарктиду, на глибині близько 1 км, харчуючись щетинистими хробаками, ракоподібними та іншими дрібними безхребетними. Дослідники взяли для аналізу зразки тканин 96 восьминогів, зібраних за 33 роки.

Вчені вивчили загальні закономірності генетичних маркерів, які можна використовуватиме для поділу восьминогів на окремі популяції. Вони побудували демографічні моделі, щоб перевірити різні сценарії схрещування стародавніх восьминогів, які могли призвести до формування сучасної генетичної різноманітності.

Аналіз показав, що кілька мільйонів років тому, до льодовикових періодів, чотири популяції восьминогів, що мешкають у морі Венделла, морі Амундсена, морі Росса і в Східній Антарктиді — були пов’язані океанськими течіями, оточуючими Антарктиду. Але після формування Західно-Антарктичного льодовикового щита групи тварин виявилися ізольованими.

Одночасно аналіз показав, що восьминоги відновили схрещування приблизно між 139 000 та 54 000 років тому. Найкраще спостережувані мутації описує модель, яка передбачає повну руйнацію Західно-Антарктичного льодовикового щита в цей час. Період збігається з останнім між льодовиком, коли, за оцінками вчених, температура на планеті була на 0,5 °С вищою, ніж зараз.

Наразі Західно-Антарктичний льодовиковий щит втрачає приблизно по 159 Гт льоду на рік, що сприяє підвищенню рівня світового океану. Його повне обвалення може призвести до підвищення рівня моря приблизно на 3,3–5 м, затоплення прибережних територій островів та континентів.

Дослідження показує, що переломним моментом для Західно-Антарктичного льодовикового щита може бути діапазон температур, встановлених для боротьби зі зміною клімату. Паризька угода передбачає обмеження підвищення глобальної температури нижче 2°С від доіндустріального рівня.