Новини науки

Нове міжнародне дослідження виявило, що деякі риси цих величних тварин вказують на те, що вони були деким одомашнені.

Знадобилися тисячі років, щоб тварини, які мали тісні стосунки з вовками, поступово перетворилися на тих, хто згортається калачиком у нас на колінах, любить коли йому чухають пузо і їсть корм тричі на день. Ці зміни собак не були просто поведінковими, вони також передбачали й зміни у будові тіла, наприклад: коротша морда, висячі вуха, виразніші обличчя, менша кількість вовни й більш тривале дитинство, пише Science Alert.

Тепер міжнародна група дослідників вважає, що ці зміни характерні не тільки для собак, а й для багатьох інших тварин, які згодом були одомашнені людиною. Тепер дослідники запевнять, що виявили подібні риси й в популяціях слонів, а значить, хтось і колись зміг їх приручити.

Не менш цікаво звучить і запропонована вченими теорія, вони припускають, що слони, ймовірно, самі одомашнили себе. Зазначимо, що одомашнення є процесом штучного відбору представників кожного покоління тварин, або ж рослин, які відповідають кращим критеріям для життя серед людей. І номером один у цьому списку критеріїв є "хороша поведінка".

Дослідники зазначають, що багато рис насправді можуть бути обрані ненавмисно, проте деякі гени все ж таки йдуть рука об руку з генами слухняного компаньйона, надаючи більшості тварин менш стрункий і загрозливий вигляд. Сукупність характеристик, які притаманні спокійним, милим і задоволеним тваринам також називають "синдромом одомашнення", він, на жаль, не допоможе вижити в дикій природі, проте точно стане плюсом у житті з людиною.

У 2017 році антрополог з Університету Дюка Браян Хейр пішов далі й припустив, що концепція синдрому одомашнення може бути застосована і до людей. Гіпотеза само-одомашнення людини припускає, що наша еволюція рухалася від середнього до пізнього палеоліту з перевагою менш агресивних і про-соціальніших партнерів. В результаті наша здатність до спілкування постійно перебувала під тиском, що полегшило мовні навички й, імовірно, вплинуло на розмір і форму черепа, що насправді мало чим відрізняється від того, що сталося з черепами наших улюбленців.

Дослідники припускають, що людина, певно, може бути не єдиним приматом, якому вдалося одомашнити себе, віддавши перевагу більш мирному, а не насильницькому існуванню. Вчені також вважають, що самоодомашнення, можливо, також відбулося й у нашого близького родича бонобо (Pan paniscus), оскільки у цього виду відсутня агресивна поведінка, властива іншому близькому родичу — шимпанзе.

Тепер дослідники вважають, що на арені з'явилися два нові види, які також претендують на звання прикладів само-одомашнення — йдеться про африканських та азійських слонів.

У ході дослідження вчені зібрали цілий список подібностей між людьми, бонобо та слонами, які є доказом того, що вони пройшли процес одомашнення. А саме:

• зміни черепа — став менш витягнутим, зменшилася кількість зубів, щелепи вкоротилися;
• схильність до мирного спілкування, з прикладами запобіжної, а не реактивної агресії;
• участь немовлят у соціальних та несоціальних іграх, які сприяють соціалізації та встановленню зв'язків;
• дорослі спрямовують і піклуються про потомство, навіть якщо не є прямими родичами.

Дослідники також вивчили сотні генів, які, ймовірно, беруть участь у змінах в ембріональних тканинах, і, як вважається, частково відповідальні за одомашнення. Тепер вони вважають, що їм вдалося виявити докази того, що саме еволюція підштовхнула щонайменше кілька десятків таких послідовностей у слонів.

Вчені відзначають, що поки це припущення залишається лише теорією, проте якщо їм вдасться знайти більш вагомі докази, можливо, надалі вони зможуть виявити інші види тварин, які також зазнали процесу само-одомашнення.