Новини науки

Час від часу з’являтимуться такі Всесвіти, які будуть придатними для життя, але людство про них не зможе дізнатися.

Всесвіт, у якому живе людство, ідеально налаштований для нього, але що було б, якби гравітація була слабшою або сильнішою?

Як пояснив професор Пол Халперн, фізик з Університету Святого Йосифа в США, якби гравітація була слабшою, наприклад, зірки та планети, можливо, не утворилися б. "З іншого боку, якби гравітація була набагато сильнішою, то Всесвіт дуже скоро б зруйнувався", – припустив він.

Як пише Бі-бі-сі, існує близько 20 фундаментальних констант природи – їхні точні значення забезпечують дію законів фізики.

"Але звідки вони взялися", – задалося питанням видання. Журналісти міркують, що одні стверджують, що все вказує на Бога, який створив Всесвіт, все ретельно продумавши.

Інші пояснюють це існуванням мультивсесвіту з нескінченною кількістю всесвітів, у кожного з яких свої фізичні константи, і людство просто опинилося в тому, де їхня комбінація дозволяє йому існувати.

"Які шанси, що нам так пощастило? Дехто скаже – досить високі, оскільки в тих безжиттєвих всесвітах нас би просто не існувало, щоб задаватися цим питанням. Це називається антропним принципом", – написало видання.

Фізики ж висунули безліч гіпотез про те, як могли виникнути такі всесвіти. Дві з них заслуговують на особливу увагу.

Інтерпретація множини світів

Перша теорія походить з квантової механіки – науки про крихітні частинки, такі як електрони.

Квантові фізики стверджують, що в цьому світі властивості частинки спочатку не є строго визначеними. Електрон не знаходиться строго тут або там. Натомість існує певна ймовірність того, що він опиниться тут, там або в будь-якому іншому місці.

Згідно з класичною інтерпретацією, ці ймовірності "збігаються" в одну реальність у той момент, коли хтось спостерігає за частинкою – електрон набуває конкретного положення. І все це відбувається в межах відомого нам Всесвіту.

Журналісти зазначили, що хоча це важко осмислити, але принципи квантової механіки широко визнані в сучасній науці.

Вчений Х'ю Еверетт III у 1957 році запропонував паралельну ідею, пізніше названу інтерпретацією "багатьох світів": квантова частинка не приймає один фіксований стан, а "розгалужується" на всі можливі стани одночасно, кожен – у власному Всесвіті.

І коли людина спостерігає за цією квантовою частинкою, пояснював Халперн, її існування теж розділяється: одна версія бачить одну реальність, інші версії – інші. Однак він наголошував, що ці "двійники" не живуть захоплюючими паралельними життями, як показано у кінофільмах.

Видання зазначило, що у теорії мультивсесвіту є свої прихильники. Але деякі вчені її відкидають, оскільки її неможливо ні довести, ні спростувати, а тому вона не може вважатися науковою.

"Бажано, щоб якомога більше явищ пояснювалися простими рівняннями. Але якщо ви в пошуках вирішення задачі звертаєтеся до ідеї нескінченної кількості всесвітів, то навряд чи ви намагаєтеся спростити питання", – прокоментував астрофізик Герайнт Льюїс із Сіднейського університету.