Новини науки

У давнину між стародавніми єгиптянами та котами існував глибокий зв’язок, який виходив за межі простої приязні, пише ЗМІ.

Котячих шанували за їхню складну природу, що втілювала в собі грацію і жорстокість.

Спочатку їх тримали з практичних міркувань, наприклад, для боротьби зі шкідниками, але з часом вони стали невіддільними членами домогосподарства. Докази цього особливого статусу можна знайти в археологічних розкопках, де знайшли муміфікованих котів, що свідчить про їхню важливість у повсякденному житті.

Пошана до котів була не просто тому, що вони вважалися божественними; скоріше, єгиптяни приписували якості цих тварин своїм божествам. Одна з таких богинь, Бастет, стала синонімом котячих рис.

Спочатку зображувана як левиця, Бастет із часом еволюціонувала до образу кішки або гібридної фігури, що уособлювало подвійну роль божества — захисниці та матері-годувальниці.

Характер Бастет віддзеркалював риси справжньої кішки — турботливої та лютої, коли це необхідно. Її вшановували в численних мистецьких репрезентаціях, починаючи від скульптур сидячих котів і закінчуючи зображеннями з кошенятами. Ці твори мистецтва часто містили написи від людей, які просили у неї благословення на здоров’я та плодючість.

Цікаво, що хоча коти займали таке шановане місце в суспільстві, багато стародавніх єгиптян не давали їм імен. Замість цього вони називали цих тварин словом “міу”, що означає “той, хто нявкає”.

Попри відсутність імен, єгиптяни поклонялися своїм котам, вважаючи їх символами божественного. Їхнє захоплення поширювалося на мисливські здібності та материнські інстинкти тварин — риси, які, на їхню думку, притаманні їхнім богам.

Смерть кота була значною подією, що відзначалася ритуалами, а іноді навіть муміфікацією, оскільки сім’ї прагнули вшанувати своїх улюблених домашніх улюбленців і богів, яких вони уособлювали.

Пошана до котів не обмежувалася простими домогосподарствами. Королівські особи ставилися до своїх котів з такою ж повагою, як і до людей, часто годували їх зі своїх тарілок і прикрашали золотими прикрасами.

Ця відданість поширювалася й на інших котячих божеств, таких як Сехмет, левиця-богиня війни, яка захищала бога сонця Ра. Статуї та зображення цих божественних істот і сьогодні зберігаються в музеях, що свідчить про їхнє неминуще значення в єгипетській культурі.

Котів муміфікували разом з іншими тваринами, кожну з яких пов’язували з певним богом. Ці муміфіковані істоти були підношеннями, які приносили в надії здобути прихильність або висловити вдячність. Бастет, богиня, пов’язана з котами, отримувала незліченні підношення у вигляді муміфікованих котів, багато з яких знаходили в місті Дельта, її головному центрі поклоніння.

Ці котячі мумії були ретельно підготовлені, поміщені в труни у формі котів або загорнуті в полотно і розфарбовані так, щоб нагадувати тварину, яку вони вшановували. Ця практика демонструє глибокий духовний зв’язок між давніми єгиптянами та їхніми котячими супутниками, зв’язок, що виходив за межі буденного і входив у сферу сакрального.