Новини науки

Раніше NASA заявляло, що перетин кордону Сонячної системи повинен стати найбільш істотним досягненням в дослідженні космосу, і в даний час спостерігачі вказують, що це сталося. Якщо ці дані вірні, вони свідчать про початок нової епохи міжзоряних досліджень.

Науковці NASA назвали три головні ознаки того, що апарат вийшов у глибокий космос: це зафіксовані ним збільшення високоенергетичних космічних променів, що мають походження за межами Сонячної системи; зниження рівня заряду частинок, що виходять з нашого Сонця; зміна напрямку магнітного поля, передає NEWSru.com.

В останні кілька місяців астрономи спостерігали збільшення кількості частинок міжзоряного вітру, що було ознакою наближення апарату до краю Сонячної системи. Геліосфера, утворена, грубо кажучи, потоками сонячного вітру, не пускає всередину космічні промені ззовні, але ближче до її умовного краю кількість "чужих" частинок зростає. Крім того, відзначався різкий спад в кількості заряджених частинок, що виходять від Сонця.

Єдине питання, що залишається відкритим, стосується зміни впливу на Voyager 1 магнітного поля: про це поки немає даних. Тим не менш Нік Сантцефф, астроном Техаського університету агрокультури та машинобудування, вважає, що навіть без даних магнітометра можна казати про те, що супутник пройшов розрив в потоках неоднорідних космічних променів і подолав бар'єр, що відокремлює Сонячну систему від іншої частини Всесвіту.

Voyager 1 був запущений 36 років тому, і протягом останніх декількох місяців науковці очікували, що він нарешті залишить межі Сонячної системи. Можливо, ніхто на Землі не буде радіти цьому моменту більше, ніж 76-річний Едвард Стоун, фахівець в галузі космічних досліджень з NASA, який працював над проектом з його заснування.

"Ми прагнемо вибратися назовні і знайти те, що там є", - заявив він. На 35-х щорічних заходах, проведених минулого місяця в Лабораторії реактивного руху в Каліфорнії, він поставив риторичне запитання: "Наскільки це далеко від геліопаузи?" І сам відповів на нього: "Ми не знаємо, танцюємо ми вздовж кордонів нової області, що межує з тим, що зовні".

Коли NASA запускало супутники Voyager 1 і Voyager 2 в 1977 році, ніхто не знав, як довго вони будуть існувати. В даний час вони є першими і єдиними апаратами, які функціонують настільки тривалий час і які віддалені від землі на мільярди кілометрів, хоча і в різних напрямках.

1 вересня виповнилося 35 років відтоді, як супутники стартували до Юпітера і Сатурна, тепер же вони перебувають поблизу країв Сонячної системи, яку оповито гігантським плазмовим міхуром. Ця гаряча область створена потоком заряджених від Сонця частинок. За межами міхура починається міжзоряний простір, там навколишнє середовище більш спокійне, вважають науковці. Незаперечним є факт, що Voyager 1 перебуває на незвіданій астрономічній території.

Зараз Voyager 1 віддалений від Сонця більше як на 17 мільярдів кілометрів. Його близнюк Voyager 2, що два тижні тому відсвяткував річницю запуску, перебуває на відстані більше 14 мільярдів кілометрів від Сонця. Їхні годинники все ще цокають, незважаючи на те, що апарати є реліквіями космічної ери.

У кожного є тільки 68 кілобайт машинної пам'яті. Для порівняння, у найбільш маленького iPod - iPod Nano на 8 гігабайт - в 100,000 разів більше. Кожен також оснащено магнітофоном з вісьмома доріжками. Сьогоднішні космічні кораблі використовують цифрову пам'ять.

Первинною метою запуску супутників було вивчення Юпітера й Сатурна, і вони справді вперше передали якісні знімки цих планет-гігантів, зокрема червоної плями і кілець. Voyager 2 летів до Урану і Нептуну. Він залишається єдиним апаратом, що досяг цих двох планет. Voyager 1 використав Сатурн як гравітаційну рогатку, за допомогою якої він міг катапультувати себе до краю Сонячної системи.

"Раз за разом Voyager 1 показував несподівані і почасти парадоксальні результати, і це означає, що нам ще багато чому належить навчитися", - каже професор Стоун, керівник дослідницьких робіт, пов'язаних з Voyager 1, і викладач фізики в Каліфорнійському технологічному інституті.

У ці дні група інженерів Лабораторії реактивного руху NASA, що сконструйовала супутники, старанно дослухається до одержуваних від них даних. Від Voyager 1 радіосигнал йде до Землі близько 17 годин, від Voyager 2 - близько 13 годин. Камери на бортах супутників було вимкнено вже давно, однак у космічних кораблів з ядерною установкою розміром з автомобіль класу міні все ще є інструменти для вивчення магнітних полів, космічних променів і заряджених сонячних частинок, відомих як сонячний вітер. Вони також містять послання позаземним цивілізаціям, а саме - позолочені диски з основними даними про нашу планету, представленими в звуках і зображеннях.

З 2004 року Voyager 1 досліджував область на краю Сонячної системи, де сонячний вітер різко сповільнюється і нагрівається. Коли він вийде за її межі, він стане першим космічним кораблем, який досліджує міжзоряний простір. Спочатку була ідея послати чотири космічних корабля до Юпітера, Урану, Нептуну і Плутону, проте потім план був скорочений, і науковці погодилися на місію Voyager 1.

Американський експерт з космічної політики Говард Маккерді зазначив, що це, як виявилося, було благом. "У результаті був побудований апарат, який відвідав усі чотири газових гіганта і продовжує обертатися вже поза Сонячною системою", - сказав Маккерді.