Новини науки

Швидкість руху Сонячної системи в міжзоряному просторі, що її оточує, за останні 15 років з нез'ясовних причин знизилася більш ніж на 10%. Про це свідчать результати дослідження, опубліковані групою  американських, польських і швейцарських астрономів в Astrophysical Journal Supplement, передає РИА "Новости".

Вимірювання зонда IBEX, який стежить за атомами нейтрального гелію, що вільно проникають всередину геліосфери, показали, що в 2009-2010 роках швидкість Сонячної системи в міжзоряному середовищі становила 22,8 кілометра на секунду.

Натомість аналогічні вимірювання космічного апарату "Улісс" (Ulysses), зроблені в 1993 році, дали значно більшу швидкість - 26,3 кілометра на секунду.

"З чим пов'язана таке "уповільнення" руху Сонця в міжзоряному середовищі, ще належить зрозуміти. Над цим зараз працюють декілька наукових груп, зокрема і наша група", - сказав РІА Новини Владислав Ізмоденов, завідувач лабораторії Інституту космічних досліджень РАН, який бере участь в аналізі даних з IBEX.

Геліосфера - область, заповнена сонячним вітром, віддалена на майже 16 мільярдів кілометрів від Сонця. На цій відстані потік заряджених частинок сонячного вітру і магнітне поле Сонця слабшають настільки, що вже не можуть подолати тиск міжзоряної речовини, в якому окремі атоми і дрібні частинки пилу подорожують зі швидкістю близько 30 кілометрів на секунду довкола Сонця.

На кордоні встановлюється рівновага, яка і визначає форму і розміри геліосфери - гігантського газового міхура, всередині якого перебуває Сонячна система.

Заряджені частинки міжзоряного газу не можуть проникнути всередину цієї "бульбашки", проте нейтральні атоми водню, гелію і кисню проникають крізь кордон.

Детектори зонда IBEX (Interstellar Boundary Explorer) призначені для виявлення таких високоенергетичних нейтральних частинок.

Вивчаючи їх, вчені можуть досліджувати властивості міжзоряного простору, куди людство ще не змогло добратися: зонд Voyager-1 ще тільки наближається до цієї межі.

Прилад IBEX-Lo вимірював характеристики атомів міжзоряного гелію, які, на відміну від атомів водню і кисню, проникають всередину геліосфери безперешкодно (атоми водню взаємодіють з протонами на кордоні геліосфери).

"Вимірюючи параметри газу, що складається з атомів міжзоряного гелію, ми можемо визначити безпосередньо напрямок і швидкість руху Сонця в міжзоряному середовищі, що оточує його (і всю Сонячну систему)", - сказав науковець.

Такі вимірювання були зроблені вперше в 1993 році за допомогою приладу GAS на борту зонда "Улісс". Тоді рух міжзоряного гелію виявилося спрямовано в точку з координатами 75,2 екліптичного градуса північної широти і 5,2 градуса західної довготи.

Швидкість потоку, а значить швидкість самої Сонячної системи в міжзоряному просторі виявилася дорівнює 26,3 кілометра в секунду.

Нові дані IBEX, отримані через більш ніж 15 років - в 2009 році показали, що вектор руху змістився на чотири градуси на північ - до 79,2 градуса північної широти, а напрямок за довготою майже не змінився (5,1 градуса західної довготи). Водночас швидкість виявилася нижчою - 22,8 кілометра в секунду.