Новини науки

Титан, найбільший супутник Сатурна, відрізняють ландшафти, дуже схожі на земні: річки та озера, каньйони та піщані дюни.

Різниця в тому, що на Титані цей ландшафт утворюють кардинально відмінні від земних речовини: по руслах рік тече рідкий метан, а піщані дюни утворюються іншими вуглеводневими сполуками. Група вчених спробувала зрозуміти, як цей менш міцний ландшафт не розсипається в пилюку.

Науковий світ довго не міг зрозуміти, як утворилися, а головне, як підтримувалися всі ці елементи неземного ландшафту. Справа в тому, що вуглеводневі сполуки істотно тендітніші в порівнянні з переважаючими на Землі сполуками кремнію. Азотні вітри і рідкий метан мали перетворити відкладення Титану в дрібний пил, не здатний утворювати рельєфних елементів.

Відповіді на багато питань, ймовірно, знайшла група вчених на чолі з доцентом Стенфордського університету (США) Матьє Лапотром (Mathieu Lapotre). На їхню думку, ландшафт Титану міг сформуватися завдяки поєднанню агломерації (спікання) матеріалів, дії вітру та зміни сезонів. Ключем до відкриття виявилися ооїди – сферичні або зернисті мінеральні відкладення, що зустрічаються на Землі. Ці відкладення утворюються в результаті руйнування великих силікатних утворень, наприклад каміння. З одного боку, на ооїди осідають різні мінерали, з іншого, зерна схильні до подальшого руйнування під дією води та вітрів. У якийсь момент процеси осадження та руйнування врівноважують один одного, і ооїди зберігають постійний розмір, а при перенесенні силами стихій на нові місця вони утворюють великі структури.

Вчені припустили, що такі механізми можуть працювати і на Титані. Для перевірки своєї гіпотези вони проаналізували зібрані місією «Кассіні» дані про атмосферу Титану і спробували зрозуміти, як могли сформуватися різні геологічні об’єкти. Як з’ясувалося, в районі екватора частіше дмуть вітри, створюючи умови для формування піщаних дюн. В інших регіонах рухи атмосфери не настільки інтенсивні, що дозволяє формуватися більш міцним зернистим мінералам та осадовим породам.

На Титані, як і на Землі (і більше ніде в Сонячній системі), існує сезонний цикл переносу рідини – на підставі цієї тези автори дослідження висунули гіпотезу, що рух рідкого метану має на породи подвійний вплив, сприяючи як ерозії, так і утворенню відкладень.