Новини науки

Американські астрономи з університету Північної Кароліни за допомогою декількох космічних телескопів розгадали секрет виникнення найдавнішої на пам'яті людства наднової, що спалахнула близько двох тисяч років тому, повідомляє NASA.

Наднова була відкрита у 185 році китайськими астрономами, вона несподівано з'явилася і залишалася видимою близько восьми місяців. У 1960-ті роки вчені визначили, що ця зірка була першою надновою, про спалах якої збереглися документальні свідчення.

На її місці була знайдена туманність, що отримала позначення RCW 86. Вона розташована на відстані близько 8 тисяч світлових років від Землі у сузір'ї Циркуля.

"Цей залишок наднової виявився справді великим і дуже швидко розширюється. Він у два-три рази більший, ніж ми могли б очікувати після спостереження спалаху наднової, що стався близько двох тисяч років тому.

Тепер ми змогли визначити причину цього", - сказав Брайан Уїльямс з університету Північної Кароліни. Вчені працювали за допомогою інфрачервоних космічних телескопів Спітцер та WISE, а також завдяки даним, зібраним рентгенівськими телескопами Чандра і Ньютон (XMM-Newton).

Астрономи визначили, що давньокитайська наднова належить до типу Ia. Такі наднові формуються у системах подвійних зірок, одна з яких білий карлик - гаряча надщільна карликова зірка, що залишилася після вигоряння водню на зірці, схожій на наше Сонце.

Карлики перетягують на себе матерію із зірки-компаньйона, їхня маса зростає, у їхньому ядрі запускаються термоядерні реакції, що призводять до вибуху наднової.

"Білий карлик - це паруюча зола від згаслого багаття. Якщо плеснути на неї бензином, станеться вибух", - каже Вільямс. Крім того, спостереження показали, що ще до вибуху білий карлик створив навколо себе гігантську порожнину, де майже не було міжзоряного газу і пилу.

Саме це попереднє розчищення дозволило туманності, яка виникла після спалаху, так швидко і так далеко розширитися.

Спостереження зі Спітцера та WISE дозволили авторам дослідження виміряти температуру пилу навколо колишньої наднової, яка виявилася рівною приблизно 200 градусам нижче нуля.

Потім вчені підрахували, скільки газу має бути у туманності, щоб нагріти пил до цієї температури, і дійшли до висновку, що більшу частину часу після спалаху наднової навколо туманності було середовище дуже низької щільності, тобто була "довибухова" порожнина.

Досі вчені вважали, що RCW 86 є продуктом вибуху наднової другого типу, що виникає під час колапсу масивної зірки. Порожнина могла виникнути під тиском речовини, яку викидала масивна зірка до вибуху.

Проте дані із рентгенівських телескопів Чандра і Ньютон показують, що туманність містить дуже багато заліза, а значить вона є продуктом вибуху наднової типу Ia.