Новини науки

Останні роки у психології все частіше говорять не про ідеальне життя, а про так зване «достатньо хороше життя». Психологи пояснюють, що постійна гонитва за ідеалом часто робить людей не щасливішими, а більш тривожними і виснаженими. Ідея полягає у тому, що людині не потрібно жити ідеально, щоб жити добре.

Що означає «достатньо хороше життя»

Концепція «good enough» з’явилася у психології ще у XX столітті. Її запропонував психоаналітик Дональд Віннікотт, який ввів поняття «достатньо хороша мати». Він говорив, що дитині не потрібні ідеальні батьки, їй потрібні «достатньо хороші», тобто живі люди, які можуть помилятися, втомлюватися, але при цьому піклуються про дитину і підтримують її.

Згодом цю ідею почали застосовувати і до життя загалом. Психологи говорять, що проблема багатьох людей полягає в тому, що вони намагаються жити не добре, а ідеально. І саме це часто робить їх нещасними.

Перфекціонізм і постійне відчуття, що ти недостатній

Дослідження показують, що перфекціонізм напряму пов’язаний із тривожністю, депресією, вигоранням і низькою задоволеністю життям. Людина, яка намагається робити все ідеально, майже ніколи не відчуває, що зробила достатньо добре. Навіть хороші результати здаються їй недостатніми. В результаті людина живе у постійному відчутті, що вона не дотягує, не встигає, не відповідає очікуванням: своїм або чужим.

Психологи пояснюють, що проблема перфекціонізму в тому, що планка завжди рухається. Коли людина досягає однієї мети, одразу з’являється інша, і відчуття задоволення майже не виникає.

Чому «достатньо добре» іноді краще, ніж «ідеально»

У психології добробуту є цікаве спостереження: люди, які намагаються обирати найкраще з можливого, часто менш задоволені життям, ніж ті, хто обирає «достатньо хороший» варіант. Це пояснюється тим, що коли людина постійно шукає ідеальний варіант, вона частіше сумнівається, порівнює, шкодує про вибір і думає, що могла зробити краще.

Людина, яка дозволяє собі жити «достатньо добре», частіше відчуває спокій, стабільність і задоволення від життя, тому що вона не живе у постійному режимі оцінювання себе і свого життя.

«Достатньо хороше життя» – це не про відмову від цілей

Психологи підкреслюють, що «достатньо хороше життя» – не про те, щоб нічого не хотіти і не розвиватися. Це про інше ставлення до життя. Це життя, у якому:

    є гарна робота, але не ціною здоров’я,
    є розвиток, але без постійного відчуття гонитви,
    є відпочинок без почуття провини,
    є помилки без самоненависті,
    є звичайні дні, а не постійна гонитва за щастям.

Фактично це ідея про те, що життя може бути не ідеальним, але при цьому хорошим і щасливим. Погодьтесь, звучить досить непогано.