Новини науки

Планетологи з Університету Брауна у співпраці з колегами з Університету Пердью, Лабораторії вивчення Місяця та планет в Аризоні, Стенфордського університету та Лабораторії реактивного руху NASA провели комп’ютерне моделювання геологічних процесів – поведінки надр Місяця – під час впливу колосального ударного впливу. Результат цього впливу на власні очі можна спостерігати по найбільшому ударному кратерові у Сонячній системі, що розташований в районі Південного полюса Місяця.

Вчені практично зі 100-відсотковою впевненістю вважають, що область «Басейн Південний полюс – Ейткен» на Місяці – це ударний кратер зі сторонами 2400×2050 км. Удар прийшовся по Місяцю понад 4 млрд років тому і створив потужний потік теплової енергії, який запустив значну вулканічну активність на видимому боці Місяця, що призвело до утворення морів, а також до значного зростання концентрації на поверхні Місяця на видимому боці таких хімічних елементів, як фосфор, калій та рідкісноземельні елементи (так звані KREEP-породи).

Моделювання показало, що незалежно від того, під яким кутом величезне небесне тіло врізалося в Місяць, енергія удару однозначно призвела б до того, що ми й спостерігаємо – до надлишку KREEP-мінералів з видимого боку, та ще й розведених значною кількістю радіоактивних тепло-генеруючих речовин, таких як торій, які у звичайних умовах геологічного розвитку планет не поєднуються.

Водночас учені визнають, що вони представили найбільш ймовірну гіпотезу розвитку подій. У майбутньому, коли Місяць стане будинком для колоністів або автоматичні станції почнуть витягувати зразки з печер та надр нашого супутника, цю гіпотезу можна буде спростувати або підтвердити.