Новини науки

За словами власників компаній, вони зіткнулися з екзистенційною кризою через китайські підприємства, що субсидуються, які затопили ринок ЄС дешевими сонячними панелями, викликавши тим самим хвилю банкрутств у галузі сонячної енергетики.

У Європейській комісії заявили, що шукають вихід із ситуації, але поки що не збираються обмежувати китайський імпорт і вкладати мільярди євро для порятунку від банкрутства виробників сонячних панелей, пише haggin.az

«Ситуація справді дуже тривожна, – підтвердив Йохан Ліндал, генеральний секретар Європейської ради з виробництва сонячної енергії (ESMC), який представляє інтереси місцевих виробників. – Якщо не буде сильної політичної підтримки, то в найближчі пару місяців ми можемо втратити більшу частину європейської промисловості».

Хоча Єврокомісія розпочала переговори про варіанти допомоги виробникам, вона під час дебатів у Європарламенті відмовилася брати на себе будь-які зобов’язання. Мейрід МакГіннес, голова фінансових служб ЄС, визнала, що низькі ціни на китайські панелі «справді є проблемою для виробників сонячних панелей у ЄС, а тому будуть докладені всі зусилля на технічному та політичному рівні, щоб допомогти європейським виробникам».

Євродепутати, які лобіюють у Брюсселі інтереси компаній сонячної промисловості SolarPower Europe та ESMC, протягом кількох місяців закликали EC викупити частину акції виробників, пом’якшити законодавство про державну допомогу галузі та ухвалити закони, які сприяють місцевим виробникам у проектах зеленої енергетики.

При цьому для вирівнювання умов конкуренції пропонувалося запровадити санкції проти компаній КНР, які використовують усупереч законам ЄС примусову працю, а також порушують права людини у ланцюжку виробництва сонячної енергії.

Але в результаті думки європейської політичної спільноти розділилися. Одні говорять про контрпродуктивність підтримки європейських виробників сонячних панелей, оскільки ця галузь не може конкурувати з Китаєм. І наводять статистику, за якою Пекін контролює понад 80 відсотків світових потужностей із виробництва сонячної енергії в той час, як ЄС виробляє лише 3 відсотки сонячних панелей.

Інші вважають, що ринок Євросоюзу став метою масованої атаки значно дешевшого імпорту з третіх країн, який підживлюється колосальними державними субсидіями. І наводять приклад таких виробників сонячних модулів, як нідерландська компанія Exasun і австрійська Energetic, які вже заявили про свою неплатоспроможність.

Вважається, що від нерівної конкурентної боротьби найбільше страждає Німеччина, на території якої перебуває більше половини потужностей ЄС із виробництва сонячних модулів.

Берлін терміново розпочав переговори зі швейцарською компанією Meyer Burger, яка вирішила закрити на території ФРН один із двох своїх заводів з виробництва сонячних панелей та фотоелектричних модулів. Керівництво Meyer Burger також відмовилося розширювати виробництво на заводі, що залишився, і перенацілило інвестиції в Колорадо-Спрінгс (США), де швейцарська компанія має аналогічний завод.

Два інших виробника модулів у Німеччині, Solarwatt та Heckert Solar, також пригрозили закриттям та інвестиційною паузою.

Важлива уточнююча деталь: після того, як у 2010 році Європа оголосила сонячну енергетику «галуззю, що стратегічно розвивається», Пекін моментально почав вкладати в неї мільярдні інвестиції, а виробництво елементів сонячної енергетики, поряд з літієво-іонними батареями та електромобілями, стало однією сфер китайського експорту.

За твердженням європейських економістів, ціни на китайські модулі втричі дешевші, ніж на їх європейські еквіваленти, і продаються нижче за собівартість виробництва, що однозначно вказує на значну і стабільну державну допомогу.

Крім цього, як вважають експерти, низькі ціни на сонячні модулі обумовлені жорсткою внутрішньою конкуренцією серед виробників Китайської Народної Республіки, а також нижчими витратами на робочу силу та економією за рахунок масштабів та швидкості впровадження інновацій у сонячні технології.

Символічно, що криза в сонячній енергетиці Європи посилюється в момент, коли Брюссель поставив за мету збільшити до 2030 року виробничі потужності сонячної енергетики до 30 ГВт, для чого на всій території Євросоюзу планується розгорнути сонячні панелі потужністю 750 ГВт.

В даний час Європа поділена на тих, хто виступає за обмеження китайського імпорту та політику протекціонізму стосовно місцевих виробників, і тих, хто вважає, що збільшення виробництва сонячної енергії — це питання глобальної кліматичної безпеки, а тому виступають категорично проти навіть тимчасової заборони. імпорт китайських сонячних модулів.

Коментуючи конфлікт європейців і китайців, що розгорівся в боротьбі за енергію сонця, Піппа Галлоп, провідний фахівець з енеретичної політики Південно-Східної Європи в CEE Bankwatch Network, зазначила, що, незважаючи на домінування китайців, у Євросоюзі в 2023 році було вироблено на 40 відсотків сонячної енергії більше, ніж роком раніше.

«З такими темпами зростання виробництва електроенергії компанії, що встановлюють сонячні панелі, об’єктивно процвітають, – вважає експерт. – Натомість у компаній, які виробляють сонячні панелі, справді виникли великі проблеми, оскільки імпорт із Китаю набагато дешевший. Схоже, ситуація погіршилася після того, як влада в Пекіні збільшила субсидії своїм виробникам. Поки що не зовсім зрозуміло, що саме ЄС планує з цим робити. Сонячна промисловість Євросоюзу не підтримує вжиття дискримінаційних заходів проти Китаю, але водночас вимагає для європейських компаній:

Піппа Галлоп розкриває суть: імпорт із Китаю набагато дешевше

    державні гарантії та кредитні лінії для виробників сонячних фотоелектричних систем;
    коригування та продовження правил державної допомоги для покриття поточних витрат підприємств;
    Забезпечення національного фінансування виробництва сонячної енергії фінансовим інструментом рівня ЄС».

За словами Піппи Галлоп, це питання можна було б вирішити і без оголошення торгової війни Китаю шляхом фінансування цього сектора безпосередньо з бюджету ЄС.

Європа поставила перед собою амбітну мету повністю перейти до 2050 року до зеленої енергетики, тобто максимально високими темпами розвинути вироблення електрики з відновлюваних джерел енергії, щоб забезпечити повну незалежність від імпорту викопного палива.

«У стратегії ЄС щодо сонячної енергії поставлене завдання досягти до 2025 року подвоєння поставок сонячної фотоелектричної енергії до 400 ГВт, – каже Галлоп. – Загалом ситуація на ринку сонячної енергії підтверджує реальність цих прогнозів. У 2023 році 20 держав-членів ЄС досягли кращих показників сонячної енергії, а 25 країн виробили більше сонячної енергії, ніж минулого року. Загальний парк сонячних фотоелектричних систем ЄС наразі становить 263 ГВт, що на 27 відсотків більше, ніж у 2022 році. Німеччина із її 82 ГВт залишається найбільшим виробником сонячної енергії. За нею слідують Іспанія (36 ГВт) та Італія (29,5 ГВт)».

Як зазначає експерт, через збільшення обсягів світового виробництва ціни на сонячні панелі впали протягом 2023 року до рекордно низького рівня.

«Для виробників електроенергії це позитивна новина, – вважає Галлоп. – Але, водночас, це ставить у складну економічну ситуацію місцевих виробників та провокує торгові дискусії, які у перспективі можуть ускладнити впровадження сонячної енергії. Якщо не буде якихось торгових воєн та санкцій, то до 2030 року в ЄС буде розгорнуто 902 ГВт сонячної потужності».