Новини науки

Зміна клімату викликає осушення планети, що може торкнутися п'яти мільярдів людей до 2100 року.

Посушливість впливає на 40% сільськогосподарських угідь світу, загрожуючи посиленням лісових пожеж, занепадом сільського господарства та міграцією.

ООН пропонує комплексну дорожню карту для боротьби з кризою, включаючи покращення моніторингу, раціональне використання ресурсів та зміцнення міжнародної співпраці.

Зміна клімату спричиняє безпрецедентне осушення нашої планети. До 2100 року від цього може постраждати п’ять мільярдів людей, але перші наслідки відчутні вже сьогодні. Що ж на нас чекає?

Перспективи не тішать

Зміна клімату призвела до того, що за останні три десятиліття 77,6% суші Землі стали сухішими, якщо порівнювати з 30 роками до цього. Площа земель посушливого типу збільшилася на територію, яка перевищує розміри Індії й тепер охоплює 40,6% суші на Землі, за винятком Антарктиди, повідомляє 24 Канал з посиланням на доповідь Організації Об'єднаних Націй.

Висновки попереджають: якщо ця тенденція збережеться, то наприкінці століття до п'яти мільярдів людей можуть проживати в посушливих районах, що призведе до виснаження ґрунтів, виснаження водних ресурсів і руйнування життєво важливих екосистем.

Уперше криза посушливості була задокументована з науковою точністю, що свідчить про екзистенційну загрозу, яка зачіпає мільярди людей по всьому світу,
– каже Ібрагім Тіау, виконавчий секретар Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням.

Він каже, що коли клімат на певній території стає сухішим, можливість повернутися до попередніх умов втрачається. Сухіший клімат, який зараз впливає на величезні території по всьому світу, вже не повернеться до колишніх умов, і ця зміна "переосмислює життя на Землі".

Оскільки зміна клімату спричиняє підвищення температури на планеті, вода легше й швидше випаровується з її поверхні, а потім довше утримується в атмосфері. Це призводить до кількох наслідків:

По-перше, земля залишається довше без дощів.

По-друге, коли вона пересихає, то втрачає можливість так ефективно, як раніше, поглинати воду.

По-третє, стаючи рідкісними, дощі тепер накопичуються й випадають відразу величезною масою, яка за інших умов розподілялася б у часі рівномірно. Величезні потоки не встигають поглинатися засохлою землею й просто стікають, провокуючи повені й катастрофи, але не достатнє зрошування.

Нарешті, більша кількість водяної пари в атмосфері означає посилення парникового ефекту, адже пара є одним із найсильніших парникових газів. Це запускає замкнутий самопідтримуваний процес, у якому спека перетворює воду на пару, пара утримує тепло, а це тепло перетворює ще більше води на ще більше пари.

Весь цей комплекс підштовхує більшу частину планети до все більш посушливих умов, остаточно перетворюючи колись зелені ліси на посушливі луки й вилучаючи вологу, необхідну для життя і сільського господарства.

Ця проблема, а також руйнівне землекористування та нераціональне використання водних ресурсів означає, що вже зараз майже три мільярди людей і більше половини світового виробництва харчів стикаються з "безпрецедентним навантаженням" на свої водні системи. Посушливість зараз впливає на 40% світових сільськогосподарських угідь і 2,3 мільярда людей, спричиняючи посилення лісових пожеж, занепад сільського господарства і стимулюючи масову міграцію населення. Особливо постраждалими регіонами є майже вся Європа, західна частина США, Бразилія, Східна Азія та Центральна Африка.

Проте автори звіту стверджують, що якщо вжити заходів, майбутнє не обов'язково виглядатиме таким похмурим. Комплексна дорожня карта, яку вони пропонують для подолання кризи включає покращення моніторингу посушливості, більш раціональне використання земельних та водних ресурсів, а також зміцнення стійкості та співпраці всередині та між громадами по всьому світу.

Без узгоджених зусиль на мільярди людей чекає майбутнє, позначене голодом, переміщенням населення та економічним занепадом. Проте, приймаючи інноваційні рішення та зміцнюючи глобальну солідарність, людство може піднятися, щоб відповісти на цей виклик. Питання не в тому, чи маємо ми інструменти для реагування, а в тому, чи маємо ми волю діяти,
– сказав Баррон Орр, головний науковий співробітник Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням.

Дивлячись на всі ці пропозиції та пам'ятаючи наші скромні успіхи в питанні скорочення викидів парникових газів, можна вже зараз сказати, що шансів у людства майже немає.