Новини науки

Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, що проявляється імпульсивністю та порушенням концентрації, міг закріпитися як еволюційна перевага у первісних людських популяціях. Риси, що супроводжують розлад, могли сприяти ефективнішому збиральництву, тому мали корисну функцію, показало нове дослідження. Про результати розповідає The Guardian, а стаття вчених опублікована у журналі Proceedings of the Royal Society B.

Як розлад запідозрили у користі?

Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) зараз є поширеним розладом, який проявляється, крім імпульсивності та порушення зосередження, складністю організуватися та непосидючістю. У житті сучасних людей, серед яких дедалі частіше діагностують СДУГ, ці прояви є часто негативними, заважаючи у навчанні, роботі та стосунках. Однак у минулому, коли робота людей зводилася головно до збирання харчів з природи та полювання, ці риси могли б бути корисними.

Вчені Пенсильванського університету з колегами припустили, що прояви СДУГ сприяють більш дослідницькій поведінці, оскільки змушують звертати увагу на більшу кількість об'єктів у довкіллі, ніж при більшому зосередженні на кількох об'єктах. У такому разі це могло б допомагати первісним людям знаходити нові джерела їжі на заміну використаним старим. Тоді це також пояснило б, як розлад із, на перший погляд, негативними симптомами закріпився у людській популяції.

Як перевіряли гіпотезу?

Науковці запросили до дослідження 457 дорослих, які пройшли тестування щодо СДУГ. Його результати не є підставою діагностувати розлад, однак дали змогу виявити 206 добровольців принаймні з проявами порушення. Відтак усіх попросили пограти в онлайн-гру, де персонажі мали зібрати якомога більше ягід з кущів за 8 хвилин. При цьому кількість ягід на окремому кущі зменшувалася з кожним повторним його відвідуванням, як у реальному житті. І тоді учасники могли обрати — продовжити збирати на початковій локації або ж перейти на нову, але це забирає час. Тож вчені спостерігали, як поводитимуться різні люди і якого результату досягатимуть різною тактикою.

Як з'ясувалося, учасники з вищими показниками СДУГ були схильні менше часу проводити на кожній локації з кущами, тоді як люди з нижчими показниками надовше застрягали в одному місці. Однак тактика відвідування більшої кількості місць виявилася виграшною — такі гравці зазвичай набирали більше очок за інших.

Таким чином, прояви СДУГ із можливістю швидко приймати рішення та значною фізичною активністю справді можуть сприяти ефективнішому збиральництву, висновують автори. Вони зауважують, що це узгоджується з попередніми дослідженнями, які вказували на те, що у кочових суспільствах закріплюються гени, пов'язані зі СДУГ. Однак вчені зазначають, що результати ще слід перевірити за участі людей з клінічно діагностованим розладом та збиральництвом у реальних умовах, яке вимагає більше зусиль за комп'ютерну гру.