Новини науки

Вчені виявили, що астероїд-мішень місії NASA DART, можливо, змінив форму після епічного зіткнення з космічним апаратом. Нове дослідження показало, що астероїд, який є меншим компонентом бінарної астероїдної системи, має пухку “уламкову” структуру.

DART врізався в супутник Диморфос, який обертається навколо більшого космічного каменя Дідімос, 26 вересня 2022 року. Метою цієї місії було перевірити, чи може кінетичний удар змінити траєкторію астероїда навколо більшого об’єкта, і переконатися, що цей метод може бути використаний, щоб змінити траєкторію астероїда, якщо його шлях опиниться на курсі зіткнення із Землею.

Через пів року після зіткнення NASA підтвердило, що місія була успішною, а час, необхідний Диморфосу для проходження орбіти, скоротився на 33 хвилини, але тепер нові дослідження показують, що зіткнення могло також мати значний вплив і на форму астероїда. Науковці використали найсучасніше комп’ютерне моделювання, щоб вперше визначити, що Диморфос – це пухкий астероїд, схожий на купу уламків. Це також означає, що він міг утворитися з матеріалу, який був викинутий з Дідімоса.

Моделювання, яке найбільше відповідає спостереженням зіткнення, вказує на те, що Диморфос має слабку структуру і не має великих валунів на поверхні. Місія DART виявила кілька речей, які застали команду зненацька. “Диморфос дуже відрізняється за складом від астероїдів Рюґу і Бенну, але їхня реакція на зіткнення, здавалося б, дуже схожа, була несподіваною, – говорять вчені. – Для них утворення кратерів відбувається в режимі низької гравітації та низької щільності, коли кратер виростає в багато разів більше, ніж снаряд.

Згідно з розрахунками команди, замість того, щоб просто створити ударний кратер, зіткнення DART, схоже, повністю змінило форму Диморфоса. Це могло статися через процес, який називається глобальною деформацією. А зміна форми, схоже, призвела до того, що зовнішня поверхня супутника покрилася матеріалом з його надр.

Моделювання команди показало, що від 0,5% до 1% маси Диморфоса було викинуто в результаті зіткнення, а 8% його маси було перерозподілено, що призвело до значної зміни форми та відновлення поверхні астероїда. Ці висновки свідчать про те, що структурна цілісність і реакція на зіткнення малих астероїдів, ймовірно, залежить від їхнього внутрішнього складу і розподілу матеріалів.

Результати дослідження можуть допомогти вченим краще зрозуміти систему астероїдів Диморфос і Дідімос, а також дослідити динаміку інших подвійних астероїдів у Сонячній системі. Тепер дослідники планують порівняти результати моделювання з даними, зібраними майбутньою місією ESA Hera, щоб підтвердити та уточнити свої моделі. “Результати місії Hera допоможуть підтвердити наші моделі та перетворити кінетичний ударник на надійний механізм відхилення астероїдів, – додають науковці. – Ми також плануємо розширити наш аналіз на ширший спектр типів та/або форм астероїдів, таких як Дінкінеш, нещодавно сфотографований місією Lucy”.

Ці дослідження мають підвищити надійність прогнозів щодо планетарної оборони та сприятимуть повнішому розумінню механіки та складу астероїдів.