Новини науки

 Марс міг бути значно вологішим у минулому, ніж здається сьогодні. Нове дослідження астрономів показує: велика частина цієї води не зникла, а перемістилася під поверхню. У глибоких кратерах планети знайдено докази існування глобальної системи ґрунтових вод, яка могла зберігатися ще довго після висихання поверхневих океанів.

Триетапна еволюція кратерів на Марсі, що живляться ґрунтовими водами: від затоплення до ерозії. 

Дослідження, опубліковане в Journal of Geophysical Research: Planets під керівництвом доктора Франческо Салезе з Утрехтського університету, проаналізувало 24 замкнені кратери на півночі Марса.

У їхніх стінках і відкладеннях вчені виявили канали, долини, дельтоподібні структури та тераси, сформовані водою. Більшість цих утворень розташовані на глибині 4−4,5 км, що свідчить про стабільний рівень ґрунтових вод у різних регіонах.

За словами Салезе, така повторюваність підтверджує існування не окремих водойм, а планетарної системи підземних озер. Співавтор роботи Джан Габріеле Орі додає, що ця система могла бути пов’язана з давнім океаном, який існував близько 3−4 млрд років тому.

Поверхневі структури, виявлені в кількох басейнах.

Особливу увагу дослідники звернули на мінерали — глини, карбонати та силікати, знайдені у п’яти кратерах. Вони формуються лише у водному середовищі й на Землі асоціюються з умовами, сприятливими для життя. Це означає, що в глибоких відкладеннях Марса можуть зберігатися сліди давньої біосфери.

Як зазначив Дмитро Тітов, науковий керівник місії Mars Express від ESA, такі відкриття допомагають визначати найперспективніші регіони для пошуку слідів минулого життя. Нові дані підтверджують: вода на Марсі не лише існувала на поверхні, а й утворила складну підземну гідрологічну систему, яка могла підтримувати життє-придатні умови протягом мільярдів років.