Новини науки

Американські астрофізики Ребекка Мартін і Маріо Лівіо запропонували модель виникнення придатних для життя планет, згідно з якою можливість їхнього існування визначається радіусом орбіти газового гіганта в системі та щільністю поясу астероїдів. Свою доповідь вони опублікували в журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, а її короткий зміст можна прочитати на сайті NASA.

Автори аналізували механізм виникнення планет на основі даних про Сонячну систему. Науковці звернули увагу на те, що Юпітер відділений від Марса і Землі поясом астероїдів, тоді як у більшості зовнішніх систем газові гіганти розташовані набагато ближче до своїх зірок.

Астрофізики передбачили, що таке відносне положення поясу астероїдів і газового гіганта в нашій системі може бути невипадкове і пов'язано з виникненням життя. Щоб перевірити цю гіпотезу, науковці провели моделювання того, як утворення внутрішніх планет на зразок Землі або Марса залежить від руху газових гігантів.

Виявилося, що якщо газовий гігант з часом сильно наближається до своєї зірки, то під час руху він не дає утворитися дрібнішим кам'янистим планетам. Протопланетний матеріал в такому випадку залишається "розмазаним". Однак, якщо гігант залишається на тій же орбіті, де й сформувався, то його гравітаційний вплив породжує дуже щільний пояс астероїдів, які постійно бомбардують внутрішні планети, що знищує на них усе живе.

За словами авторів, існує оптимальний радіус орбіти, на який повинен опуститися газовий гігант, щоб на внутрішніх планетах могло з'явитися і зберегтися життя.

Отже, відповідно до теорії американських науковців шукати життя тепер варто лише на планетах тих зоряних систем, де підтверджено присутність такого ж газового гіганта. Зрозуміло, за умови, що ймовірно населена планета сама має приблизно таке ж розташування, як Земля.

У 2008 році американські науковці встановили, що складні форми життя на Землі - рослини, тварини і людина - зародилися завдяки одиничній події, що сталася 1,9 млрд років тому.