Новини науки

Попри десятиліття астрономічних спостережень, теоретичних проривів і спроб змоделювати найвіддаленіші межі космосу, вчені досі не можуть однозначно визначити, чи має Всесвіт межу, чи він нескінченний.

І хоча людство розуміє, що простір навколо розширюється, питання про те, “у що” саме відбувається це розширення, залишається відкритим..

Явище розширення Всесвіту підтверджене спостереженнями галактик, які віддаляються одна від одної. Але логічно постає питання — якщо простір розширюється, то де його межа і в який бік він росте?

Для пояснення цього явища науковці часто наводять приклади, які допомагають візуалізувати процес. Одним із них є аналогія з повітряною кулькою, на поверхні якої намальовані галактики. Коли кульку надувають, галактики віддаляються одна від одної, хоча сам центр розширення лежить не на поверхні, а всередині. Інший приклад — родзинки в тісті, що під час випікання віддаляються одна від одної, коли хліб підіймається.

Однак у цих аналогіях завжди є “центр” і “скоринка” — тобто межа. У випадку з реальним Всесвітом це уявлення не працює. Як пояснюють астрофізики, Великий вибух не мав центру і не мав краю. Він не був вибухом у певній точці простору — це був вибух самого простору, коли почалося його розширення.

Іншими словами, Великий вибух стався всюди одночасно. У кожній галактиці, у кожному напрямку, у кожній точці, яка нині існує у Всесвіті. Саме тому неможливо вказати місце, де це сталося, адже не існувало простору “до” Великого вибуху — він виник разом із ним.

Водночас, якщо Всесвіт розширюється, то “в щось”, а не в нікуди. Проте з погляду науки це формулювання некоректне. Всесвіт не розширюється “в щось”, адже за межами Всесвіту нічого немає — навіть вакууму. Простір і час існують лише всередині нього, і саме вони є результатом цього розширення.

Фізики пояснюють, що неможливо уявити “зовнішній” простір, де розташований Всесвіт, оскільки саме поняття “зовні” передбачає існування простору. Але якщо Всесвіт — це все, що існує, то поза ним просто нічого немає. Це не порожнеча, а повна відсутність будь-якого “де”.

Отже, Всесвіт не має стін, меж чи центру. Якби такий край існував, можна було б уявити собі спробу його перетнути, але за сучасними уявленнями фізики це неможливо. Можна лише спостерігати видимий Всесвіт — ту його частину, світло від якої встигло досягти Землі за 13,8 мільярда років. Що лежить за цією межею видимості, досі залишається однією з найбільших загадок космології.

Нещодавно, спираючись на нові спостереження темної енергії, фізики розрахували, що Всесвіт має обмежений час життя — близько 33,3 мільярда років, з яких вже минуло 13,8 мільярда. Згідно з їхньою моделлю, Всесвіт розширюватиметься ще приблизно 11 мільярдів років, досягаючи максимального розміру, після чого почне стискатися під дією від’ємної космологічної сталої, яка діє як гравітаційне тяжіння. Цей зворотний процес триватиме близько восьми мільярдів років і завершиться Великим стисненням — явищем, яке стане “Великим вибухом навпаки”.