Новини науки

У той час як у всьому світі активно закликають відмовлятися від пластику, його виробники не здаються і стверджують, що пластик незамінний, а реальна проблема лише в споживачах, які смітять.

Пластик став гарячою темою. Новин про пластик на пляжах і в океані стає все більше, а влада почала реагувати на проблему заборонами або обмеженнями на продаж пластикових пакетів і пластикових предметів одноразового використання.

Але індустрія виробництва пластику не здається і стверджує, що пластик незамінний, а реальна проблема в споживачах, які смітять, і в низькій якості систем управління збором і переробкою сміття. Згідно з аргументами цієї галузі, прикутим до ліжка лікарняними пацієнтам і літнім людям потрібні пластикові трубочки, а поетапна відмова від поліетиленової упаковки овочів і фруктів призведе до катастрофи зіпсованого продовольства.

Ніхто не сумнівається в тому, що якість управління сміттям і відходами в багатьох країнах світу – і навіть у багатьох більш заможних країнах – треба покращувати. Урядам треба терміново інвестувати в поліпшення систем збору і переробки сміття. Втім, багатим країнам світу потрібно також припинити експорт пластикового сміття, що не має ніякої вартості, в бідні країни для так званої реутилізації. Занадто часто сміття, яке європейці і американці перебирають і викидають в роздільні кошики, в результаті опиняється в контейнерах, що прямують в Південно-Східну Азію, де ним займаються погано оплачувані працівники, що діють в небезпечних для життя умовах. Зрештою, значна частина цього сміття все одно потрапляє на звалища або в басейни річок та океанів.

Але ще важливіше те, що приплив пластику в наші природні системи безпосередньо пов'язаний з іншими силами, які руйнують наше навколишнє середовище, знищують біорізноманіття, сприяють зміні клімату і виснажують природні ресурси. Такий головний висновок доповіді "Пластиковий атлас", опублікованої нещодавно Фондом Генріха Белля і "Рухом за звільнення від пластику" (BFFP).

Як ясно випливає з "Атласу", де зібрані факти, цифри і необхідна інформація про синтетичні полімери, які стали невід'ємною частиною нашого життя протягом останніх 70 років, пластикова індустрія намагається вселити нам брехливі ідеї. Пластикова криза – це щось набагато більше, ніж проблема якості управління сміттям. Реальна історія починається з того моменту, коли нафта і газ видобуваються із землі, і вона триває ще довгий час після того, як пластикове сміття потрапляє в океан і інші екосистеми. Промислове виробництво пластику – це не просто значне джерело викидів парникових газів; воно супроводжується викидами широкого спектру інших хімікатів в наше довкілля, і багато з них зрештою виявляються у наших легенях і шлунку.

Відповідно, хоча зусилля щодо вирішення проблеми сміття важливі, вони не повинні відволікати увагу від головної проблеми: світ виробляє забагато пластику. У період з 1950 по 2017 роки у світі було вироблено приблизно 9,2 млрд тонн пластику, що еквівалентно більш ніж тонні на кожного, хто живе сьогодні людини. Гірше того, більше половини цього пластика було вироблено після 2000 року, і темпи зростання виробництва продовжують прискорюватися, не демонструючи жодних ознак уповільнення.

Згідно з останніми оцінками, виробництво і спалювання пластику може призвести до викидів 56 млрд тонн еквівалента вуглекислого газу до 2050 року, що відповідає 10-13% загального вуглецевого бюджету, який ми можемо "витратити" до середини століття, дотримуючись чинних зобов'язань щодо скорочення викидів парникових газів. А до кінця століття на викиди, пов'язані з пластиком, може припадати вже половина загального вуглецевого бюджету.

Кліматична криза і пластикова криза – це дві сторони однієї монети. Для утримання глобального потепління в прийнятних рамках нам абсолютно необхідно скорочувати обсяги пластику, який ми виробляємо, споживаємо і викидаємо. Та ні, це не та проблема, яку ми можемо вирішити з допомогою реутилізації. Менше 10% всього пластику, який коли-небудь був зроблений, виявилося реутилизированим. І в США досі реутилізуєтся менше 10% пластикового сміття, а решта або спалюється, або викидається на сміттєві полігони.

Хоча підвищення якості управління сміттям та обсягів реутилізації є імперативом, єдине реальне і довгострокове рішення – скоротити виробництво пластику в принципі. Ми повинні почати зі скорочення обсягів пластикової упаковки, на частку якої припадає 40% всього пластикового сміття. Перший крок – поетапна відмова від предметів одноразового використання, зокрема, від пластикових пакетів для продуктів і сміття, а також від пластикового посуду і так, тих самих чудових пластикових трубочок.

Людство повинно знайти способи жити, не засмічуючи планету. Це означає, що треба скорочувати – в абсолютних цифрах – обсяги матеріалів, використовуваних нами в економіці. Це також означає, що треба припинити розвивати нафтохімічні підприємства, які виробляють пластик та інші вкрай забруднюючі матеріали. У більш широкому сенсі нам треба змусити виробників змінити їхні системи дистрибуції і доставки, перейшовши до систем вторинного використання, а також взяти на себе відповідальність за той збиток, який завдає їх продукція.

Деякі з цих заходів вже вживають. В Азії цілі міста почали рух до нульових відходів, спираючись на децентралізовані ініціативи місцевого населення, заборони на одноразовий пластик, а також лобіюючи заборону спалювання сміття. Багато рішень ще тільки належить знайти і розробити, але Азія довела, що відіграє провідну роль у цих змінах.

Рух за нульові викиди розширюється і на глобальному рівні. Це рух називає і соромить ті корпорації, які нарощують виробництво пластику. Він змушує уряди забороняти фрекінг і буріння, приймати рішення про скорочення виробництва пластику, а також стимулювати реутилізацію і вторинне використання.

Якщо і є якийсь один спосіб, що дозволяє зупинити потоки пластику, то це підвищення відповідальності. А відповідальність, у свою чергу, спирається на якісні дані й інформацію. Ми повинні показувати і публікувати правду про пластик, а також боротися з тими ідеями, що вводять в оману і які поширює пластикова індустрія. "Пластиковий атлас" дає шанс перегорнути цю сторінку.