Новини науки

У новому дослідженні, опублікованому в журналі The Astrophysical Journal Letters, науковці NASA повідомили про несподівану зміну поведінки Сонця. Після десятиліть спаду активності, що тривала з 1980-х до 2008 року й досягла тоді найнижчого рівня в історії спостережень, очікувалося, що світило ввійде у тривалу фазу «тиші», подібну до відомого Маундерівського мінімуму XVII століття. Однак замість цього Сонце почало демонструвати поступове зростання активності.

Дослідницька група під керівництвом Джеймі Джасінські з Лабораторії реактивного руху NASA була серед перших, хто зафіксував розворот цієї тенденції. «Усі ознаки вказували на те, що Сонце входить у тривалий період низької активності. Тому було несподіванкою побачити, що цей тренд змінився. Сонце повільно прокидається», — зазначив учений. З 2008 року показники сонячного вітру, температури плазми та сили магнітного поля невпинно зростають.

    Зростання активності світила безпосередньо впливає на Землю. Частіші та інтенсивніші спалахи, корональні викиди маси й потоки заряджених частинок підвищують ризики для роботи супутників, GPS, систем зв’язку та навіть енергомереж. Це також створює додаткові виклики для пілотованих місій, зокрема програми Artemis, яка передбачає повернення астронавтів на Місяць і політ до Марса. У таких умовах передбачення космічної погоди стає критичним для безпеки людей.

Задля цього вже з 23 вересня NASA та NOAA запускають нові місії — IMAP, Carruthers Geocorona Observatory та SWFO-L1. Їхня мета — збирати актуальні дані, удосконалювати прогнози та допомагати науковцям завчасно реагувати на зміни сонячної активності. Нові апарати стануть доповненням до вже чинних місій, таких як ACE і Wind, які з 1990-х років відстежують стан Сонця.

Науковці наголошують, що хоча 11-річний цикл активності Сонця більш-менш зрозумілий, довгострокові коливання лишаються загадкою. Після Маундерівського мінімуму (1645−1715) і подібного спаду у 1790−1830 роках причина таких періодів і досі не пояснена. Тому теперішнє «пробудження» Сонця після 2008 року стало для астрономів не лише несподіванкою, а й важливим сигналом про необхідність глибшого розуміння процесів, що визначають долю нашої зорі.