NASA спрогнозувала прибуття сонячного викиду до Землі з точністю близько 30 хвилин
Місія NASA PUNCH продемонструвала новий підхід до прогнозування космічної погоди. Використовуючи безперервні зображення корони й сонячного вітру, науковці в першому тесті змогли спрогнозувати прибуття сонячного викиду до околиць Землі з похибкою близько 30 хвилин.
Йдеться про корональні викиди маси — величезні хмари намагніченої плазми, які Сонце час від часу викидає у міжпланетний простір. Якщо такий потік спрямований до Землі, він може викликати геомагнітну бурю, посилити полярні сяйва та вплинути на супутники, навігацію й електромережі.
Головна проблема — простежити викид у дорозі
Сучасні прогнози часто починаються з коронографів, які бачать викид біля Сонця. Далі потрібно оцінити його швидкість, напрямок і взаємодію із сонячним вітром. За десятки мільйонів кілометрів структура може сповільнюватися, прискорюватися або деформуватися.
PUNCH складається з чотирьох невеликих апаратів, які разом створюють широке поле огляду. Мета місії — спостерігати, як зовнішня сонячна корона переходить у сонячний вітер, і стежити за плазмовими структурами на значній частині шляху від Сонця до Землі.
У тесті науковці використали послідовність таких зображень для побудови тривимірної траєкторії викиду. Розрахований час прибуття відрізнявся від фактичного приблизно на пів години — дуже невелика похибка для явища, яке долає близько 150 мільйонів кілометрів.
Чому навіть кілька годин мають значення
Оператори супутників можуть заздалегідь перевести апарати в безпечніший режим, авіаційні служби — врахувати можливі зміни радіозв’язку, а енергетичні компанії — підготувати мережі до геомагнітно індукованих струмів.
Особливо вразливими стають сучасні системи через зростання кількості супутників на низькій орбіті. Під час сильної бурі верхня атмосфера нагрівається й розширюється, збільшуючи опір. Це може змінювати орбіти малих апаратів і ускладнювати прогноз їхнього положення.
Перший тест ще не означає, що кожну майбутню бурю можна буде передбачити з такою самою точністю. Геометрія викидів різна, а частина структур накладається одна на одну. Результат поки є доказом можливості нового методу.
Якщо він підтвердиться на багатьох подіях, PUNCH може скоротити одну з головних невизначеностей космічної погоди — не лише визначати, чи рухається буря до Землі, а й точніше говорити, коли саме вона прибуде.
