Наука пояснює світ і формує майбутнє
Новини науки Розповідаємо про науку з 2011 року
Новини астрономії

Один космічний удар міг одночасно надати Деймосу його форму і засипати поверхню пухким реголітом

Один космічний удар міг одночасно надати Деймосу його форму і засипати поверхню пухким реголітом

Деймос — менший і дальший супутник Марса — має дивну комбінацію властивостей: нерегулярну форму й поверхню, вкриту товстим пухким реголітом. Нове моделювання показує, що обидві ознаки могли виникнути під час одного великого, але не повністю руйнівного удару.

Йдеться про косе субкатастрофічне зіткнення, яке сильно деформувало тіло, але не розірвало його на окремі уламки.

Удар міг «переліпити» весь супутник

Якщо ударник потрапляє під малим кутом, енергія розподіляється асиметрично. Частина речовини викидається, частина переміщується по поверхні, а загальна форма тіла змінюється.

Чисельні моделі показують, що за певних параметрів Деймос міг отримати сучасну видовжену форму без повного руйнування.

Викинута й повторно осіла речовина одночасно створила б товстий шар дрібного реголіту.

Чому це важливо для походження супутників Марса

Фобос і Деймос зовні нагадують астероїди, але їхні майже кругові орбіти важко пояснити простим захопленням.

Один зі сценаріїв припускає, що вони сформувалися з уламків після великого удару по Марсу. Інші моделі все ж допускають захоплені тіла з подальшою орбітальною еволюцією.

Історія конкретних ударів на самих супутниках допомагає відрізняти ці варіанти.

Майбутні зразки з Фобоса та детальні спостереження Деймоса дадуть змогу перевірити склад і механічні властивості поверхні. Якщо ударний сценарій правильний, у реголіті можуть зберігатися характерні сліди сильного перемішування речовини.

Розподіл розмірів кратерів і товщина реголіту можуть дати незалежну перевірку моделі: один великий удар має залишити інший глобальний слід, ніж мільярди років поступового бомбардування.

Деймос має дуже слабку гравітацію, тому значна частина викинутого матеріалу після удару могла тимчасово покинути поверхню, а потім повільно осісти назад. Це природно створює пухкий реголіт із неоднорідною товщиною й може пояснювати, чому гострі рельєфні форми на супутнику виглядають приглушеними.

Модель можна буде перевірити й за напрямком давніх викидів. Косий удар повинен залишити асиметричний розподіл матеріалу, тому глобальна карта складу та товщини реголіту Деймоса могла б показати характерний «слід» події.