У печері Бяньфу в Китаї знайшли найбагатшу поза Сибіром колекцію решток денисівців
Печера Бяньфу в провінції Юньнань стала одним із найважливіших місць для вивчення денисівців. Аналіз стародавніх білків підтвердив, що кілька кісткових фрагментів і зубів належали цій загадковій групі давніх людей.
Рештки датуються приблизно 167–134 тисячами років тому. За кількістю молекулярно підтверджених знахідок Бяньфу стала найважливішим денисівським місцезнаходженням за межами знаменитої Денисової печери в Сибіру.
Білки допомогли ідентифікувати кістки, які зовні майже нічого не говорили
Археологи переглянули понад 60 тисяч фрагментів кісток. Більшість були настільки уламковими, що визначити вид лише за формою було неможливо.
Для частини матеріалу застосували мас-спектрометричні методи й протеоміку. Послідовності стародавніх білків дозволили відрізнити людські кістки від тваринних, а потім уточнити їхню спорідненість.
У результаті денисівськими виявилися два фрагменти тімʼяної кістки, частина променевої кістки руки та зуби.
Печера показує не лише зовнішність, а й спосіб життя
У культурних шарах знайдено понад тисячу камʼяних знарядь і десятки тисяч решток тварин. Дані вказують, що мешканці печери полювали та активно використовували кістки.
Навколишній ландшафт у той час був переважно хвойним лісом або лісостепом. Це показує, що денисівці могли жити не лише у високогірʼях чи холодній Сибірі, а й у різних екологічних умовах Східної Азії.
Знахідка заповнює важливу географічну прогалину між північними й південно-східними свідченнями денисівців. Вона також краще узгоджується з генетичними даними сучасних популяцій Південно-Східної Азії та Океанії, які мають денисівське походження частини геному.
Бяньфу демонструє, наскільки сильно палеопротеоміка змінює дослідження людської еволюції: навіть кістковий уламок без упізнаваної форми може зберігати молекулярний підпис свого власника через понад сто тисяч років.
Особливе значення має променева кістка руки: посткраніальні рештки денисівців надзвичайно рідкісні. Вона дає першу пряму можливість порівнювати будову кінцівки з неандертальцями, Homo sapiens та іншими давніми людьми, а не лише робити висновки за зубами й черепом.
Археологічний контекст Бяньфу також дозволяє повʼязати денисівців із конкретними технологіями та здобиччю. Це рідкісна можливість перейти від питання «хто вони були генетично» до питання «як вони жили щодня» — які тварини їх годували, які знаряддя вони робили та як довго користувалися печерою.
