Сміттєзвалища виявилися «капсулами часу» пластику, які десятиліттями виробляють новий мікропластик
Сміттєзвалище не «закриває» проблему пластику після того, як відходи засипали ґрунтом. Нове довготривале дослідження показало: захоронений пластик продовжує старіти, тріскатися й утворювати мікропластик десятиліттями.
Особливо високий ризик виявили для прибережних полігонів, де частинки легше потрапляють у поверхневі та підземні води.
Пластик старіє навіть без сонця
На відкритій поверхні головним руйнівником є ультрафіолет. У товщі сміттєзвалища працюють інші механізми: механічний тиск, температурні коливання, хімічно активний фільтрат і мікробні процеси.
Великі предмети поступово стають крихкими й розпадаються на дедалі менші фрагменти.
Частина цих частинок залишається всередині полігону, але інша може переноситися з фільтратом або виноситися під час ерозії.
Чому проблема не зникне одразу навіть після скорочення пластику
Навіть якщо країна різко зменшить використання одноразового пластику сьогодні, у старих полігонах уже лежать мільйони тонн матеріалу.
Цей «історичний запас» продовжуватиме руйнуватися багато років.
Тому екологічна політика має працювати у двох напрямках: зменшувати нові пластикові відходи й водночас контролювати старі сміттєзвалища.
Особливо важливі сучасні системи збору та очищення фільтрату, укріплення схилів і моніторинг підземних вод.
Нове дослідження показує, що пластикова проблема має довгу пам’ять. Матеріал, викинутий десятиліття тому, може продовжувати створювати нове забруднення навіть тоді, коли про саме сміттєзвалище вже майже забули.
Найбільшу увагу варто приділити старим прибережним полігонам без сучасної гідроізоляції. Там до повільного руйнування пластику додаються прямі шляхи переносу частинок через фільтрат, дощовий стік та ерозію схилів.
Регулярний аналіз води нижче за течією, донних відкладів і самого фільтрату допоможе відрізнити локальні джерела від мікропластику, що приходить з інших районів. Так можна визначити, які старі звалища потребують першочергової модернізації або ізоляції.
Для старих полігонів корисно також перевіряти вік пластикових фрагментів: це покаже, які типи упаковки та полімерів найактивніше перетворюються на мікрочастинки через десятиліття після захоронення.
