Називаємо гриби українською вірно: поради

Чимало грибників і досі користуються російськими назвами грибів, навіть не здогадуючись, що українська мова має власні, мелодійні й точні відповідники.

Багато хто продовжує називати їх російськими словами – "опьонок", "сморчок", "масльонок". розглянемо найпоширеніші назви грибів українською, щоб говорити правильно й зберігати мовну традицію.

Українська грибна лексика багата й різноманітна. Частина назв справді подібна до російських, але відрізняється звучанням, наголосом або суфіксом. Інші ж – цілком самобутні, зі своїм колоритом і логікою походження.

Ось добірка правильних українських назв найпоширеніших грибів:

    Білий гриб – або боровик, білик, біляк. У народі його називають царем грибів за величину й аромат.
    Підберезовик – росте біля беріз, тому й назва така сама, як у російській, але з м’яким українським звучанням.
    Підосичник – також козарик, красноголовець чи червоноголовець. Найчастіше трапляється під осиками.
    Маслюк, а не "масльонок" – слизький на дотик гриб із блискучим капелюшком.
    Сироїжка – знайома кожному грибникові, назва походить від того, що її можна їсти навіть сирою.
    Опеньок – або підпеньок, бо росте здебільшого на пеньках.
    Дощовик – круглий гриб, що "вистрілює" спорами під час дощу.
    Печериця – відоме міжнародне слово шампіньйон, але українська форма звучить лагідніше.
    Глива – або діалектна назва калічка, гриб, який полюбляє рости на стовбурах дерев.
    Гриб-парасолька, (не "зонтік") – високий і стрункий, справді схожий на розкриту парасольку.
    Зморшок або сморш (не сморчок), весняний гриб із хвилястою шапкою.
    Моховик, рижик, лисичка – назви спільні й для української, і для російської мов, але з власними наголосами та вимовою.

За матеріалами: Новини науки