До потрійної зорі GW Orionis тягнеться газовий потік завдовжки близько 12 000 а.о.
Система GW Orionis давно відома дивним протопланетним диском із кільцями, нахиленими одне відносно одного. Тепер ALMA побачив ще одну вражаючу деталь: до системи тягнеться газовий потік завдовжки близько 12 тисяч астрономічних одиниць.
Це приблизно в сотні разів далі за орбіту Плутона й показує, що молода потрійна система все ще активно отримує речовину з навколишньої хмари.
Чому диск GW Orionis такий складний
У центрі знаходяться три зорі, гравітація яких діє на газ одночасно. Їхні орбіти створюють крутні моменти, що можуть ламати диск на окремі кільця й нахиляти їх.
Довгий зовнішній потік додає ще один фактор: нова речовина може падати під іншим кутом, ніж уже сформований диск.
Це допомагає пояснити, чому система не схожа на плоский диск навколо одиночної молодої зорі.
Що це означає для можливих планет
Планети в таких системах мають формуватися в дуже нестандартних умовах. Їхні орбіти можуть бути сильно нахиленими або навіть переходити між різними площинами.
Якщо в одному з кілець уже формується масивна планета, вона сама може додатково підтримувати розрив у диску.
ALMA дозволяє картувати не лише пил, а й швидкість молекулярного газу, тому астрономи можуть відновлювати напрямок реального руху речовини.
Новий потік показує, що протопланетний диск не є ізольованою «тарілкою». Він продовжує взаємодіяти з великомасштабним середовищем, з якого народилася система, і саме це може визначати архітектуру майбутніх планет.
Якщо напрямок зовнішнього потоку не збігається з площиною внутрішніх кілець, це стане сильним аргументом, що викривлення диска підтримує не одна причина, а спільна дія потрійної зорі та пізнього припливу речовини.
Для планетоутворення важливо, що свіжий газ приносить не лише масу, а й кутовий момент. Якщо напрямок його обертання відрізняється від внутрішнього диска, система може довго залишатися перекошеною. Це створює умови для планет на орбітах, які майже неможливо сформувати в простому плоскому диску навколо одиночної зорі.
Якщо в системі GW Orionis зрештою знайдуть планету, її орбіта стане прямою перевіркою того, як довго зберігалася перекошена геометрія диска. Така планета могла б сформуватися вже нахиленою, а не бути відхиленою пізніше.
