Внутрішні супутники Нептуна можуть бути уламками великих давніх світів, зруйнованих після захоплення Тритона
Нептун має дивну систему супутників. Великий Тритон рухається по ретроградній орбіті, що майже напевно означає: він сформувався не разом із планетою, а був захоплений пізніше. Нові спостереження складу внутрішніх супутників і кілець підтримують ідею, що це захоплення спричинило справжню катастрофу.
Після появи Тритона первинна система великих супутників могла стати динамічно нестабільною й частково зруйнуватися.
Що розповів склад поверхні
Спектральні дані вказують на магній-багаті глини та інші компоненти, які важко пояснити простим накопиченням темного космічного пилу.
Якщо сучасні внутрішні супутники зібралися з уламків більших давніх тіл, їхній змішаний склад стає зрозумілішим.
Уламковий диск міг одночасно дати матеріал для невеликих місяців і кілець Нептуна.
Тритон радикально перебудував систему
Одразу після захоплення його орбіта, ймовірно, була дуже витягнутою. Кожен прохід через область старих супутників створював сильні гравітаційні збурення.
Зіткнення між місяцями ставали частішими, частина тіл падала на Нептун або Тритон, а частина розбивалася.
З часом приливні сили зробили орбіту Тритона майже круговою, і система заспокоїлася в сучасному вигляді.
Тому маленькі супутники Нептуна можуть бути не первинними світами, а другим поколінням — уламками давніх місяців. Якщо цей сценарій підтвердиться, сучасна система планети виявиться результатом однієї з найбільших динамічних перебудов у зовнішній Сонячній системі.
Найкращим способом перевірити сценарій була б майбутня місія до Нептуна, здатна детально картувати склад малих супутників і визначити, чи мають вони спільне походження.
Цей сценарій також пояснює, чому система Нептуна так не схожа на системи Юпітера й Сатурна. Там великі регулярні супутники зберегли відносно впорядковані орбіти, тоді як у Нептуна домінує захоплений Тритон. Один пізній захват міг буквально стерти початкову архітектуру супутників і зібрати її заново.
Склад кілець особливо важливий, бо вони постійно обмінюються матеріалом із малими супутниками через удари мікрометеоритів. Подібність хімії кільцевого пилу та поверхонь місяців підтримувала б їхнє спільне уламкове походження.
