Webb показав, як зоряні джети змінюють газ і пил у туманності NGC 7129
Космічний телескоп James Webb отримав докладне інфрачервоне зображення зоряної колиски NGC 7129, розташованої приблизно за 3300 світлових років від Землі. На ньому видно молоді зорі, щільні газопилові структури та сліди потужних струменів, які викидають протозорі. Частину цих обʼєктів раніше приховував пил, тому звичайні оптичні спостереження давали неповну картину.
Формування зорі не є спокійним накопиченням речовини. Газ падає на молоду систему через навколишній диск, а частина матеріалу вилітає вздовж її осі у вигляді швидких джетів. Саме ці струмені врізаються в міжзоряний газ, нагрівають його та створюють ударні хвилі. Інфрачервоні інструменти Webb дозволяють бачити такі процеси крізь пилові оболонки.
Що нового видно у NGC 7129
На знімку різні кольори представляють різні фізичні умови. Гарячий атомарний водень підсвічує одні ділянки, тоді як холодніший молекулярний водень, збурений молодими зорями, проявляється в інших. Це не фотографія у звичайних кольорах людського ока: комбінація інфрачервоних фільтрів допомагає розрізняти середовища з різною температурою та складом.
Порівняння зі старішими даними телескопа Spitzer особливо показове. Webb розрізняє тонші нитки пилу й газу, окремі слабкі зорі та структури, які на попередніх зображеннях зливалися. Завдяки цьому дослідники краще простежують напрямки струменів та ділянки, де вони взаємодіють із навколишньою хмарою.
Струмені не лише відводять надлишок кутового моменту із системи, що народжується. Вони можуть розривати газові згущення й водночас стискати сусідні ділянки хмари. Тому вплив молодої зорі на її оточення не завжди однозначний: в одних місцях він гальмує подальше формування зір, а в інших створює умови для нового стискання газу.
Чому це важливо для розуміння народження зір
За одним зображенням не можна безпосередньо виміряти всю тривимірну швидкість речовини. Для цього потрібні спектри, спостереження на різних довжинах хвиль і порівняння з моделями руху газу. Проте нова деталізація дає карту ділянок, де такі подальші вимірювання будуть найкориснішими.
NGC 7129 можна розглядати як лабораторію різних стадій зоряної молодості: частина обʼєктів ще занурена у свої оболонки, інші вже впливають на навколишнє середовище. Порівнюючи їх, астрономи уточнюють, як змінюється сила джетів у міру розвитку системи та як це впливає на її майбутні планети.
Нові дані також допоможуть повʼязувати локальні процеси поблизу окремої протозорі з еволюцією всієї молекулярної хмари. Саме на цій межі між невеликими дисками й великими газовими комплексами формується підсумкова кількість та маса нових зір.
