У старій колекції Ла-Бреа розпізнали невідомий вид жаби льодовикового періоду
Наукове відкриття не завжди починається з нової експедиції або складного приладу. Іноді воно десятиліттями лежить у музейній шухляді. Саме так сталося з невеликою кісткою амфібії з колекції знаменитих смоляних ям Ла-Бреа в Лос-Анджелесі. Повторне вивчення матеріалу, зібраного ще у 1950-х роках, дозволило палеонтологам описати раніше невідомий вимерлий вид лопатоногої жаби, який отримав назву Spea labreae.
Дослідники звернули увагу на неповну кістку в ділянці основи хребта, що з'єднується з тазом. Спочатку незвична форма могла здатися наслідком травми або хвороби окремої тварини. Однак детальне порівняння з сучасними представниками лопатоногих жаб показало, що відмінності мають системний характер. Після перевірки десятків музейних зразків стало зрозуміло: йдеться не про патологію, а про окремий вид.
Маленька кістка з великим значенням
Ла-Бреа найбільше відома рештками мамонтів, шаблезубих кішок, вовків та інших великих тварин плейстоцену. Проте дрібні хребетні можуть розповісти про давнє середовище не менше, а інколи й більше. Амфібії дуже чутливі до температури, вологості та стану рослинності, а більшість із них не здійснює далеких сезонних міграцій. Тому присутність конкретного виду в певному шарі є цінним індикатором локальних кліматичних умов.
Особливість знахідки полягає і в рідкісності викопних амфібій. Їхні невеликі та крихкі кістки значно гірше зберігаються, ніж масивні скелети великих ссавців. Смоляні відклади Ла-Бреа створили виняткові умови, за яких навіть такі делікатні рештки могли пережити тисячі років. За оцінкою дослідників, Spea labreae стала лише одним із небагатьох відомих вимерлих плейстоценових видів амфібій Північної Америки.
Лос-Анджелес льодовикової доби був іншим
Під час перегляду колекції вчені отримали ще одну важливу підказку. У Ла-Бреа виявили рештки мексиканської риючої жаби роду Rhinophrynus. Сьогодні найближчі її популяції живуть приблизно за 2500 кілометрів на південь, у Мексиці. Це означає, що наприкінці льодовикового періоду ареали деяких амфібій суттєво відрізнялися від сучасних.
Такі зміни допомагають реконструювати, як тварини реагували на потепління, перебудову рослинності та зникнення звичних екосистем. Для науки це не просто історія про давно вимерлу жабу. Палеонтологічний літопис показує, наскільки швидко кліматичні зміни можуть перекроювати межі поширення видів і які групи тварин є особливо вразливими.
Відкриття також нагадує про наукову цінність старих музейних фондів. Матеріал може бути зібраний десятки років тому, але нові методи, ширші порівняльні колекції та інші дослідницькі запитання дозволяють побачити в ньому те, чого попередні покоління просто не шукали. У випадку Spea labreae одна невелика кістка не лише додала новий вид до палеонтологічного дерева, а й дала ще один фрагмент картини кліматичної історії Південної Каліфорнії.
