Тропічні ліси можуть відновитися самі на площі 7,5 млн км² — і знизити ризик вимирання видів
Тропічні ліси можуть відновлюватися значно активніше, ніж вважалося, якщо дати природі достатньо простору й часу. Нове глобальне дослідження показало: потенційна площа для природного відновлення тропічних лісів становить близько 7,49 мільйона квадратних кілометрів. Це територія, співставна з площею Австралії.
Йдеться не про масштабні плантації чи штучне висаджування дерев, а про природну сукцесію — процес, коли на покинутих або малопродуктивних землях ліс поступово повертається сам. За сприятливих умов насіння надходить із сусідніх ділянок, першими з’являються швидкорослі види, а далі формується складніша багатоярусна екосистема.
Вуглець і біорізноманіття працюють разом
За оцінками авторів, протягом 30 років потенційно відновлені ліси могли б накопичити приблизно 9,57 гігатонни вуглецю. Це не вирішує кліматичну проблему самостійно, але є суттєвим внеском у природне поглинання CO₂.
Ще важливіший ефект стосується біорізноманіття. Моделювання показує, що сумарний ризик вимирання лісозалежних видів міг би знизитися приблизно на 31%, якщо відновлення відбуватиметься саме там, де воно приносить найбільшу екологічну користь.
Особливо вигідні ділянки виявили в Індонезії, на Мадагаскарі, Філіппінах, у Мексиці та Малайзії. Саме там поєднуються високі показники можливого накопичення вуглецю та велика кількість видів, залежних від лісу.
Природне відновлення дешевше, але не всюди
Головна перевага природного підходу — нижча вартість. Не потрібно вирощувати мільйони саджанців, організовувати їх перевезення й ручну посадку. Екосистема сама підбирає види, які краще пристосовані до конкретного місця.
Але цей метод працює не скрізь. Якщо ґрунт сильно деградований, джерела насіння надто далеко, територія регулярно горить або використовується худобою, природне відновлення може бути дуже повільним.
Тому дослідники наголошують на необхідності точного просторового планування. Частину земель варто залишати природі, частину — активно відновлювати, а частину — зберігати для сільського господарства та місцевих громад.
Головний висновок роботи полягає в тому, що відновлення лісів не обов’язково починається з посадки дерева. Іноді найефективніше рішення — прибрати головні перешкоди й дозволити екосистемі зробити більшу частину роботи самостійно.
