Світовий океан пережив найгарячіший липень за всю історію спостережень
Світовий океан встановив новий температурний рекорд для липня. Середня температура поверхні води в позаполярній зоні між 60° південної та 60° північної широти у липні 2026 року досягла 20,96 градуса Цельсія. Це найвище значення для цього місяця за весь період сучасних спостережень і вище попереднього липневого рекорду 2023 року, коли середній показник становив 20,89 градуса.
Особливо високі температури фіксувалися не лише в окремих морях, а на великих площах. Біля Атлантичного узбережжя Європи та в західній частині Середземного моря морська поверхня місцями перебувала в умовах сильних або дуже сильних теплових хвиль. Такі явища важливі не лише як кліматичний рекорд: вони впливають на екосистеми, рибальство, вміст кисню у воді та здатність океану поглинати тепло.
Океан накопичує надлишкове тепло
Океан відіграє роль гігантського акумулятора в кліматичній системі Землі. Значна частина додаткового тепла, яке виникає через посилення парникового ефекту, потрапляє саме у воду. Через високу теплоємність океан нагрівається повільніше за повітря, але накопичене тепло зберігається довго й може впливати на атмосферні процеси протягом місяців і навіть років.
У липні 2026 року підвищена температура спостерігалася також у великій частині тропічного Тихого океану. Там додаткову роль відіграють умови, пов’язані з Ель-Ніньо, який здатний перерозподіляти тепло між океаном та атмосферою. Однак рекордні значення не можна пояснити одним природним циклом: загальний фон останніх років формується тривалим глобальним потеплінням.
Морська теплова хвиля виникає тоді, коли температура води протягом тривалого часу суттєво перевищує типовий для конкретного району рівень. Для морських організмів це може означати стрес, зміщення ареалів, масову загибель чутливих видів або зміну харчових ланцюгів. Особливо вразливими є корали, водорості, молюски та види, які не можуть швидко переміститися в прохолодніші води.
Західна Європа теж пережила рекордний період
Температурні аномалії в океані збіглися з винятково спекотними та сухими умовами в західній частині Європи. Середня температура за червень і липень у регіоні стала найвищою за всю історію доступних спостережень і досягла 21,62 градуса Цельсія — на 2,79 градуса вище середнього рівня 1991–2020 років.
На тлі спеки висихали ґрунти, знижувався стік річок, а умови для великих лісових пожеж ставали сприятливішими. Низька вологість ґрунту додатково посилює нагрівання: коли в землі менше води, менша частина сонячної енергії витрачається на випаровування, а більша переходить безпосередньо в тепло.
Для екологів рекорд океану важливий ще й тому, що середня температура є лише одним показником. Не менш значущими є тривалість теплових хвиль, глибина прогрівання, локальні відхилення та частота повторення таких подій. Саме поєднання цих факторів визначатиме, наскільки сильно морські екосистеми зможуть адаптуватися до нових умов.
