Пластикове сміття знайшли на глибині майже 3,9 км біля Еквадору
Пластикове забруднення дісталося однієї з найменш досліджених частин східного екваторіального Тихого океану. Під час шестирічної роботи дослідники зафіксували пакети, пляшки, упаковки та рибальські снасті на глибині понад 3900 метрів біля Еквадору.
Це перше документоване свідчення настільки глибокого пластикового сміття для цього регіону. Воно показує, що віддаленість від узбережжя й велика глибина не захищають морське дно від людських відходів.
Сміття накопичується і на пляжах, і в абісальних глибинах
Дослідження поєднувало моніторинг узбережжя з глибоководними спостереженнями. На одній із пляжних ділянок щотижня накопичувалося в середньому близько пів кілограма антропогенного сміття.
Частина відходів може переноситися річками й течіями, а потім поступово занурюватися. Інша потрапляє у море безпосередньо з суден або рибальської діяльності.
На великих глибинах пластик руйнується повільніше через низьку температуру, відсутність сонячного ультрафіолету та слабшу механічну дію хвиль.
Глибоководне сміття може залишатися десятиліттями
Пластиковий предмет на морському дні стає частиною середовища. На ньому можуть селитися організми, він може накривати осад або створювати пастки для тварин.
З часом великі фрагменти все одно руйнуються на менші частинки й мікропластик. Але на глибині цей процес може тривати дуже довго, тому забруднення накопичується.
Особливо проблемними є рибальські снасті. Загублені сітки та волосінь здатні продовжувати ловити тварин після того, як їх уже ніхто не використовує.
Відкриття біля Еквадору показує, наскільки неповною залишається глобальна карта морського сміття. Більшість глибокого океану майже не досліджена візуально, тому реальний масштаб забруднення дна може бути значно більшим.
Глибоководні екосистеми відновлюються повільно, а багато їхніх мешканців ростуть і розмножуються роками. Через це навіть локальне механічне пошкодження або накопичення сміття може мати довготривалі наслідки. Водночас прибрати відходи з глибини у кілька кілометрів технічно складно й дорого.
Глибоководні апарати дають лише вузьке «вікно» на величезну площу дна. Тому кожен зафіксований предмет означає не точну оцінку загальної кількості сміття, а сигнал про те, що забруднення вже проникло в регіон, який раніше майже не мав спостережень.
