Нова комбінація імунотерапії дала 80% відповідей при поширеному потрійно негативному раку молочної залози
Потрійно негативний рак молочної залози залишається одним із найскладніших підтипів цієї хвороби. Його клітини не мають трьох рецепторів, які часто використовують як мішені в інших формах раку грудей, тому вибір спрямованого лікування обмежений. Нове дослідження фази II показало перспективну активність бісспецифічного антитіла ivonescimab у поєднанні з хіміотерапією як першої лінії при місцево-поширеній неоперабельній або метастатичній хворобі.
Ivonescimab створений так, щоб одночасно впливати на дві біологічні системи. Одна його частина блокує PD-1 — контрольну точку, яку пухлина може використовувати для послаблення протипухлинної відповіді Т-клітин. Інша спрямована проти VEGF, фактора, що підтримує утворення кровоносних судин і може допомагати пухлині формувати імуносупресивне мікросередовище.
Вісім із десяти оцінюваних пацієнток відповіли на лікування
У багатоцентровому відкритому дослідженні взяли участь 36 жінок, які раніше не отримували системної терапії з приводу поширеного потрійно негативного раку молочної залози. Ivonescimab вводили внутрішньовенно раз на два тижні разом із паклітакселом або наб-паклітакселом за стандартним циклічним графіком.
Для оцінки протипухлинної ефективності були придатні дані 35 пацієнток. Об’єктивну відповідь зафіксували у 80% із них. Дві пацієнтки мали повну відповідь, а 26 — часткову. Медіана спостереження на момент аналізу становила 22,1 місяця. Для ранньої фази дослідження це сильний сигнал активності, однак він ще не доводить перевагу нового режиму над чинними стандартами.
Саме розмір і дизайн випробування є головним обмеженням. Дослідження було одногруповим: усі учасниці отримували експериментальну комбінацію, а паралельної контрольної групи не було. Тому неможливо точно визначити, яку частину ефекту забезпечував ivonescimab, яку — хіміотерапія, і наскільки результат відрізняється від інших сучасних схем у порівнюваній популяції.
Ефективність потрібно оцінювати разом із токсичністю
Небажані явища, пов’язані з лікуванням, спостерігалися у всіх 36 учасниць. У 21 пацієнтки, або 58,3%, вони мали третій ступінь тяжкості або вище. Імунопов’язані небажані явища виникли у 15 учасниць, а тяжкі імунні реакції — у чотирьох. Водночас смертей, які дослідники пов’язали б із лікуванням, не зафіксували.
Таке співвідношення користі та ризику є типовим предметом подальшої перевірки в онкології. Висока частота відповідей може виглядати дуже переконливо, але для зміни практики необхідно знати не лише, наскільки часто пухлина зменшується, а й як довго триває контроль хвороби, чи збільшується загальна виживаність і чи виправдана токсичність порівняно з альтернативами.
Автори роботи вважають результат достатньо обнадійливим для подальшого тестування у великому рандомізованому дослідженні фази III. Саме такий етап має показати, чи здатне подвійне блокування PD-1 і VEGF реально покращити стандарт лікування одного з найагресивніших підтипів раку молочної залози.
