Новини науки

Сонячна система рухається крізь міжзоряне середовище нашої Галактики значно повільніше, ніж вважалося раніше, і на її передньому кордоні не формується ударна хвиля. Це встановили астрономи, які аналізували дані, зібрані зондом IBEX.

"Можна сказати майже точно, що перед геліосферою (міхуром, що обмежує Сонячну систему від міжзоряного середовища) немає ударної хвилі, і що її взаємодія з міжзоряним середовищем значно слабша і більше залежить від магнітних полів, ніж вважалося раніше", - пишуть науковці у статті, опублікованій в журналі Science.

Дослідний космічний апарат NASA IBEX (Interstellar Boundary Explorer), запущений в червні 2008 року, призначений для дослідження кордону Сонячної системи і міжзоряного простору - геліосфери, розташованої на відстані приблизно 16 мільярдів кілометрів від Сонця.

На цій відстані потік заряджених часток сонячного вітру і сила магнітного поля Сонця слабшають настільки, що більше не можуть подолати тиск розрядженої міжзоряної речовини й іонізованого газу. В результаті утворюється "міхур" геліосфери, усередині заповнений сонячним вітром, а зовні оточений міжзоряним газом.

Магнітне поле Сонця відхиляє траєкторію заряджених міжзоряних частинок, але ніяк не впливає на нейтральні атоми водню, кисню та гелію, які вільно проникають в центральні області Сонячної системи. Детектори супутника IBEX "ловлять" такі нейтральні атоми. Їхнє вивчення дозволяє астрономам робити висновки про особливості прикордонної зони Сонячної системи.

Група науковців із США, Німеччини, Польщі та Росії представила новий аналіз даних супутника IBEX, згідно з якими швидкість руху Сонячної системи виявилася нижчою, ніж вважалося раніше. При цьому, як свідчать нові дані, в передній частині геліосфери не виникає ударна хвиля.

"Звуковий удар, який виникає, коли реактивний літак долає звуковий бар'єр, може служити земним прикладом для ударної хвилі. Коли літак досягає надзвукової швидкості, повітря перед ним не може піти з його шляху досить швидко, в результаті виникає ударна хвиля", - пояснює провідний автор дослідження Девід Маккомас (David McComas), слова якого наводяться в прес-релізі Південно-Західного дослідницького інституту (США).

Близько чверті століття науковці вважали, що геліосфера рухається крізь міжзоряний простір зі швидкістю достатньо високою, щоб перед нею формувалася така ударна хвиля. Однак нові дані IBEX показали, що насправді Сонячна система рухається крізь місцеву хмару міжзоряного газу з швидкістю 23,25 кілометра в секунду, що на 3,13 кілометра на секунду менше, ніж вважалося раніше. І ця швидкість нижча від тієї межі, при якій виникає ударна хвиля.

"Хоча ударна хвиля існує перед міхурами, які оточуюють багато інших зірок, ми з'ясували, що взаємодія нашого Сонця з навколишнім середовищем не досягає того порога, при якому утворюється ударна хвиля", - сказав Маккомас.

Раніше зонд IBEX займався картографуванням кордону геліосфери і виявив на геліосфері загадкову смугу з підвищеними потоками енергійних часток, яка оперізувала "міхур" геліосфери. Також з допомогою IBEX встановили, що швидкість руху Сонячної системи за останні 15 років з незрозумілих причин знизилася більш ніж на 10%.