Що приховує у своїх глибинах Маріанська западина? ФОТО. ВІДЕО - 8 Лютого 2012

Головна » » Що приховує у своїх глибинах Маріанська западина? ФОТО. ВІДЕО

17:24

Що приховує у своїх глибинах Маріанська западина? ФОТО. ВІДЕО

Маріанська западина, або Маріанський жолоб - океанічна западина на заході Тихого океану, що є найглибшим з відомих на Землі географічних об'єктів.
Улоговина простягнулася вздовж Маріанських островів на 1500 км; вона має V-подібний профіль, круті (7-9 °) схили, плоске дно шириною 1-5 км, яке розділене порогами на кілька замкнутих депресій. У дна тиск води досягає 108,6 МПа, що більш ніж в 1100 разів більше нормального атмосферного тиску на рівні Світового океану. Улоговина знаходиться на кордоні стикування двох тектонічних плит, в зоні руху по розломів, де Тихоокеанська плита йде під Філіппінську плиту.

Дослідження Маріанського жолоба були покладені англійською експедицією судна «Челленджер», що проводила перші системні проміри глибин Тихого океану. Цей військовий трищогловий корвет з вітрильним оснащенням був перебудований в океанографічне судно для гідрологічних, геологічних, хімічних, біологічних і метеорологічних робіт в 1872 р. Також значний внесок у вивчення Маріанського глибоководного жолоба був зроблений радянськими дослідниками. У 1958 р. експедиція на «Витязі» встановила наявність життя на глибинах понад 7000 м, тим самим спростувавши існуючу в той час уявлення про неможливість життя на глибинах понад 6000-7000 м. В 1960 р. було проведено занурення батискафа «Трієст» на дно Маріанського жолоба на глибину 10915 м.

Реєструючи звуки прилад став передавати на поверхню шуми, що нагадують скрегіт зубів пилки по металу. У той же час на моніторі телевізора з'явилися неясні тіні, схожі на гігантських казкових драконів. У цих істот було по кілька голів і хвостів. Через годину вчені американського науково-дослідного судна «Гломар Челленджер» занепокоїлися, що унікальна апаратура, виготовлена з балок надміцної титаново-кобальтової сталі в лабораторії НАСА, що має кулясту конструкцію, так званий «їжак» діаметром близько 9 м, може залишитися в безодні назавжди. Було прийнято рішення підняти її негайно. «Їжака» витягували з глибин більше восьми годин. Як тільки він з'явився на поверхні, його негайно поклали на спеціальний пліт. Телекамеру і ехолот підняли на палубу «Гломар Челленджера». З'ясувалося, що міцні сталеві балки конструкції були деформовані, а сталевий 20-сантиметровий трос, на якому її опускали, виявився на половину перепиляною. Хто намагався залишити «їжака» на глибині і навіщо - абсолютна загадка. Подробиці цього цікавого експерименту, проведеного американськими океанологами в Маріанської западини, були опубліковані в 1996 році в газеті «Нью-Йорк Таймс» (США).

Це не єдиний випадок зіткнення з нез'ясовним в глибинах Маріанської западини. Щось подібне сталося з німецьким науково-дослідним апаратом «Хайфіш» з екіпажем на борту. Опинившись на глибині 7 км, апарат несподівано відмовився спливати. З'ясовуючи причину неполадок, гідронавти включили інфрачервону камеру. Те, що вони побачили в наступні кілька секунд, здалося їм колективною галюцинацією: величезний доісторичний ящір, схвативши зубами батискаф, намагався розгризти його як горіх. Отямившись, екіпаж привів у дію пристрій іменоване «електричною гарматою». Чудовисько, уражене потужним розрядом, сховалося в безодні.

Незрозуміле і незбагненне завжди приваблювало людей, тому вчені всього світу так хочуть відповісти на питання: «Що таїть у своїх глибинах Маріанська западина?»

Чи можуть мешкати на такій величезній глибині живі організми, і як вони повинні виглядати, враховуючи те, що на них тиснуть величезні маси океанічних вод, тиск яких перевищує 1100 атмосфер? Труднощі, пов'язані з дослідженням і досягненням істот, що мешкають на цих неймовірних глибинах, достатньо, але винахідливість людини не знає кордонів. Довгий час океанологи вважали безумством гіпотезу про те, що на глибинах понад 6000 м в непроникному мороці, під жахливим тиском і при температурах, близьких до нуля, може існувати життя. Проте результати досліджень вчених у Тихому океані показали, що і в цих глибинах, набагато нижче 6000-метрової позначки, існують величезні колонії живих організмів погонофори ((рogonophora; від греч. Pogon - борода і phoros - несучий), тип морських безхребетних тварин, що мешкають в довгих хітинових, відкритих з обох кінців трубках). Останнім часом завісу таємниці відкрили пілотовані і автоматичні, зроблені з надміцних матеріалів, підводні апарати, оснащені відеокамерами. В результаті було відкрито багате співтовариство тварин, що складається як з відомих, так і менш звичних морських груп.

Таким чином, на глибинах 6000 - 11000 км виявлені:
Барофільні бактерії (що розвиваються тільки при високому тиску),
З найпростіших - форамініфери (загін найпростіших підкласу корененіжок з цитоплазматичним тілом, одягненим раковиною) і ксенофіофори (барофільние бактерії з найпростіших);
З багатоклітинних - багатощетінкові черв'яки, рівноногі раки, бокоплави, голотурії, двостулкові і черевоногі молюски.

На глибинах немає сонячного світла, відсутні водорості, солоність постійна, температури низькі, велика кількість двоокису вуглецю, величезне гідростатичний тиск (збільшується на 1 атмосферу на кожні 10 метрів). Чим же харчуються мешканці безодні?

Джерела їжі глибинних тварин - бактерії, а також дощ «трупів» і органічний детрит, що надходять зверху; глибинні тварини або сліпі, або з дуже розвиненими очима, часто телескопічними; багато риби і головоногі молюски з фотофторами; у інших форм світиться поверхня тіла або її ділянки. Тому вигляд цих тварин так само жахливий і неймовірний, як і умови, в яких вони живуть. У їх числі - страхітливого вигляду хробаки довжиною 1,5 метра, без рота та ануса, восьминоги-мутанти, незвичайні морські зірки і якісь м'якотілі істоти двометрової довжини, яких взагалі поки не ідентифікували.

Отже, людина ніколи не могла встояти перед прагненням дослідити непізнане, а стрімко розвиваючий світ технічного прогресу дозволяє все глибше проникати в таємний світ самої негостинної і непокірної в світі середовища - Світового океану. Предметів для досліджень в Маріанської западини вистачить ще на довгі роки, враховуючи те, що найдоступніша і загадкова точка нашої планети, на відміну від Евересту (висота над рівнем моря 8848 м), була підкорена лише одного разу. Так, 23 січня 1960 року, офіцер військово-морських сил США Дон Уолш і швейцарський дослідник Жак Пікар, захищені броньованими, 12-сантиметрової товщини, стінками батискафа під назвою «Трієст», зуміли опуститися на глибину 10915 метрів.

Незважаючи на те, що вчені зробили величезний крок у дослідженнях Маріанської западини, питань не поменшало, з'явилися нові загадки, які ще належить розгадати. А океанська безодня вміє зберігати свої таємниці. Чи вдасться людям найближчим часом розкрити їх?