Новини науки

Дослідники вирахували, де мешкали люди-хоббіти. Досі про життя цих гомінідів було відомо дуже мало.

В Америці дослідники з Університету Еморі з'ясували, яке середовище проживання воліла людина флореська (Homo floresiensis) — вимерлий вид людей, прозваних хоббітами через дуже маленький зріст.

Зазначимо, останки Homo floresiensis вперше були виявлені в 2003 році в Індонезії, на острові Флорес. Їхній вік сягав 13-95 тисяч років. Зрістфлореських людей становив близько одного метра, а обсяг їх мозку був в три рази менше об'єму мозку сучасної людини. Передбачається, що вони з'явилися близько 1,75 мільйона років тому.

Більш того, вчені встановили, що вони полювали на великих тварин, включаючи стегодонів, гігантських лелек і комодських варанів. Як зазначили фахівці, дотепер про життя цих гомінідів було відомо дуже мало.

Дослідники здійснили грандіозну роботу проаналізувавши близько 10 тисяч кісток гризунів, знайдених у вапняковій печері Ліанг-Буа на острові Флорес (Індонезія), де раніше були виявлені останки хоббітів.

Скам'янілості належали п'яти видам щурів різних розмірів, в тому числі Rattus hainaldi розміром з мишу і флореського пацюка Papagomys armandvillei, порівнянного з кішкою. Після ідентифікації останків вчені пов'язали їх із специфічними умовами навколишнього середовища, згідно з морфології кісток.

Таким чином з'ясувалося, що середовище проживання Komodomys rintjanus являє собою відкриті луки з переміжними ділянками лісу, а R. hainaldi і P. armandvillei віддавали перевагу більш закритій — лісовій — місцевості.

Відстеження відносної чисельності видів гризунів з плином часу продемонструвало, що 100 тисяч років тому місцевість являла собою відкриті пасовища, а 60 тисяч років тому з'явилося більше лісів.

У відкладах того часу останки гобітів не зустрічаються, що вказує на те, що вони покинули печеру.

На думку експертів, так званні хоббіти вважали за краще полювати на тварин, складовій його раціон харчування, на відкритій місцевості в інших частинах острова.