Мікропластик у повітрі може не охолоджувати, а додатково нагрівати атмосферу
Дрібні пластикові частинки вже знаходять у морях, ґрунтах, снігу, хмарах і атмосферному пилу. Тепер дослідники переглянули питання про те, як мікропластик у повітрі взаємодіє із сонячним і тепловим випромінюванням. Нова оцінка показує, що його прямий кліматичний ефект може бути не охолоджувальним, як припускали окремі ранні розрахунки, а слабко зігрівальним.
Радіаційний вплив аерозолів залежить від того, наскільки добре вони розсіюють або поглинають світло. Світлі частинки часто відбивають частину сонячної енергії назад у космос, тоді як темніші або сильніше поглинаючі домішки можуть сприяти нагріванню атмосфери.
Результат залежить від реального складу частинок
Попередні моделі часто використовували спрощені припущення щодо форми, кольору й оптичних властивостей мікропластику. Проте атмосферні частинки дуже різноманітні: це волокна, фрагменти, плівки та інші форми, які можуть містити барвники, домішки й продукти старіння.
У новій роботі дослідники уточнили оптичні параметри та повторно розрахували прямий радіаційний ефект. Виявилося, що за більш реалістичних властивостей поглинання частинок знак ефекту може змінитися на позитивний, тобто відповідати слабкому додатковому нагріванню.
Абсолютна величина цього впливу залишається малою порівняно з головними чинниками сучасної зміни клімату, насамперед парниковими газами. Тому мікропластик не можна розглядати як один із провідних двигунів глобального потепління.
Чому навіть невеликий ефект важливо правильно оцінити
Кліматична система реагує на суму багатьох факторів. Для точних моделей необхідно знати не лише найбільші джерела радіаційного впливу, а й напрямок менших ефектів. Якщо раніше певний компонент вважали охолоджувальним, а нові дані вказують на нагрівання, це змінює баланс хоча б на невелику величину.
Особливо багато невизначеності залишається щодо концентрації мікропластику в різних шарах атмосфери. Частинки можуть переноситися на великі відстані, підніматися вільними конвективними потоками та випадати разом із дощем або снігом. Їхня кількість також сильно залежить від близькості міст, доріг, узбереж і промислових джерел.
Ще одне важливе питання — старіння. Під дією ультрафіолету, окиснення та механічного руйнування пластик змінює поверхню і колір, а отже його оптичні властивості можуть відрізнятися від нового матеріалу.
Нове дослідження не означає, що боротьба з мікропластиком стане кліматичною політикою на рівні скорочення CO₂. Проте воно показує, наскільки далеко наслідки пластикового забруднення виходять за межі сміття у воді чи ґрунті. Частинки стають компонентом атмосфери й можуть впливати навіть на її радіаційні властивості.
