Лінії долоні справді частково записані в генах: учені пов’язали один із візерунків із ділянкою NEK7
Лінії на долоні справді можуть розповісти дещо про біологію людини — але не в тому сенсі, який обіцяє традиційна хіромантія. Велике генетичне дослідження 7570 людей показало, що один із варіантів розташування основних пальмарних складок пов’язаний із генетичними варіантами в районі гена NEK7.
Основні складки долоні формуються ще до народження, приблизно на 8–15 тижнях внутрішньоутробного розвитку.
Лінії виникають не випадково
Їхня форма залежить від генетики, росту тканин, рухів кисті плода та механічного напруження шкіри.
Тому візерунки мають певну спадкову складову, хоча не копіюються від батьків один до одного.
Дослідники використали GWAS — метод пошуку статистичних зв’язків між генетичними варіантами та конкретною ознакою. Один із патернів складок виявив зв’язок із ділянкою NEK7, геном, який бере участь у клітинних процесах розвитку.
Що це означає для «читання долоні»
Науковий висновок дуже відрізняється від хіромантії. Генетичний зв’язок не означає, що лінія долоні може передбачити шлюб, професію, характер або тривалість життя.
Складки — це анатомічний результат розвитку кисті. Вони можуть бути цікавими для генетики, ембріології та медицини, але не є календарем майбутнього.
Саме ця відмінність робить тему особливо цікавою: традиція століттями приписувала лініям містичний зміст, а сучасна наука знаходить у них зовсім інший тип інформації — про розвиток тканин і спадковість.
Тобто долоня справді «зберігає історію», але передусім історію внутрішньоутробного формування, а не майбутню долю людини.
Водночас один ген не «малює» конкретну долоню. Пальмарні складки — складна ознака, на яку впливають багато генетичних варіантів і механічні процеси розвитку. Тому навіть однояйцеві близнюки можуть мати відмінності в деталях.
Саме це робить сучасну дерматогліфіку науково цікавою: вона дозволяє вивчати, як генетика й фізичний розвиток тканин разом формують стабільний візерунок, який людина носить усе життя.
Генетичні асоціації потрібно перевіряти в інших популяціях, адже частота окремих пальмарних візерунків і генетичних варіантів може відрізнятися між групами. Лише повторення результату на незалежних вибірках покаже, наскільки універсальним є зв’язок із ділянкою NEK7.
