Чи наступить “малий льодовиковий період”?

Серія вивержень вулканів в середині XIII століття могла бути одним із
спускових механізмів "малого льодовикового періоду" - епохи сильного
похолодання клімату в пізньому Середньовіччі і в Новому часі, заявляють
американські геофізики, повідомляє РИА "Новости" з посиланням на статтю в журналі Geophysical Research Letters.

На сьогодні точні часові рамки цього періоду похолодання не встановлено.
Згідно з офіційним визначенням NASA, малий льодовиковий період тривав з
короткими теплими "перервами" з 1550-го по 1850 рік.

Більшість кліматологів і геофізиків пов'язують його активну фазу з
падінням сонячної активності в період від 1640-го по 1710 рік, яке
отримало назву Маундерівський мінімум. Тим не менш, існування інших
причин і меж цієї епохи не відкидаються.

Група науковців під керівництвом Гіффорда Міллера (Gifford
Miller) з Університету штату Колорадо в місті Боулдер (США) виявила одну
з можливих причин цього явища - серію вивержень вулканів, - вивчивши
залишки рослин, які зберігалися в льодовиках острова Баффінова земля ще й
донині.

Як зазначають дослідники, багато європейських хронік часів Середньовіччя
містять в собі згадки про низку надзвичайно холодних осеней і зим, які
знищили врожай і принесли з собою "Великий голод" 1315-1317 років.

Після цього настав період різкого похолодання клімату - на Північну
Скандинавію почали наступати льодовики, в Італії з'явився сніг, а в
Шотландії та Англії річки почали замерзати в зимовий час, чого не
спостерігалося раніше.

У своїй роботі науковці вивчили 94 фрагменти викопного моху, вік яких
був в межах з 800-го по 2000 рік нашої ери. Велика частина залишків
рослин припадала на кінець XIII століття і початок XIV століття. Це
вказує на те, що в ту епоху кліматичні умови різко погіршилися, що
призвело до майже одночасної загибелі рослин і їхнього поховання під
товщею льодовика.

Потім дослідники проаналізували мінеральний склад льодовикових
відкладень цього періоду, здобутих біля берегів Ісландії і островів
Канадського арктичного архіпелагу. Ці відкладення вказали на припинення
танення льодовиків і їхнє поступове розростання в наступні століття.

Початок розростання льодовиків відповідає за часом залягання чотирьом
шарам вулканічної сірки, які були знайдені в інших ділянках земних надр.

За розрахунками дослідників, ці виверження сталися приблизно за 50 років
до початку похолодань у тропічній частині земної кулі. Науковці
припустили, що саме ці катаклізми стали причиною "малого льодовикового
періоду".

Для перевірки цієї гіпотези науковці використовували одну з кліматичних
моделей, використаних для підготовки доповідей Міжурядової групи
експертів зі зміни клімату (IPCC), пристосувавши її для реконструкції
клімату Середніх віків.

Як додатковий чинник учені додали в неї чотири виверження вулканів у
другій половині XIII століття і простежили за розвитком подій в наступні
500 років.

Зі слів геофізиків, поява великої кількості частинок сажі і наступне
зниження середньорічних температур повітря порушило роботу течій в
Атлантичному океані, які керують перенесенням тепла з тропіків в середні
широти.

Порушення їхньої роботи стало причиною поступового згасання їхньої активності і подальшого падіння температур.

Як стверджують Міллер і його колеги, чергова серія вивержень і зниження
сонячної активності в середині XV століття посилили цей ефект і
продовжили тривалість "малого льодовикового періоду" до XIX століття.

За матеріалами: Новини науки