Палеонтологи описали нового предка амфібій віком 309 мільйонів років

У викопних відкладах Mazon Creek поблизу сучасного Чикаго палеонтологи описали новий вид раннього родича сучасних амфібій. Тварина отримала назву Jeanerpeton mazonensis і жила приблизно 309 мільйонів років тому, задовго до появи динозаврів.

За будовою це була невелика чотиринога тварина, яка поєднувала риси, знайомі за сучасними жабами та саламандрами, із примітивнішими особливостями ранніх наземних хребетних. Дослідники описують її як приземкувату, компактну форму з добре розвиненими кінцівками.

У камені збереглися навіть сліди мʼяких тканин

Місцезнаходження Mazon Creek відоме надзвичайною якістю скамʼянілостей. У камʼяновугільний період ця територія була заболоченою річковою дельтою. Швидке поховання організмів у дрібному осаді створювало умови, за яких зберігалися деталі, що зазвичай зникають під час скамʼяніння.

У випадку Jeanerpeton дослідники змогли роздивитися не лише кістки. На скамʼянілості помітні окремі лусочки на спині, дрібні черевні ребра — гастралії — та навіть відбитки очей.

Такі деталі важливі для реконструкції еволюції амфібій. Вони показують, що деякі характерні особливості будови тіла, які сьогодні асоціюються з жабами та саламандрами, могли сформуватися вже понад 300 мільйонів років тому.

Новий вид десятиліттями ховався під чужою назвою

Сам екземпляр знайшли не нещодавно. Його багато років тому виявив аматор-колекціонер і передав до Field Museum. Спочатку знахідку віднесли до давно відомого виду Amphibamus grandiceps.

Подальший перегляд музейних колекцій показав, що під цією назвою історично могли обʼєднати кілька різних тварин. У палеонтології такі випадки трапляються нерідко: недостатньо вивчені скамʼянілості потрапляють до так званого «сміттєвого таксона», доки нові методи та детальні порівняння не дозволять розділити їх на окремі види.

Новий аналіз анатомії показав, що зразок має достатньо відмінностей для виділення окремого роду та виду. Назва Jeanerpeton означає приблизно «повзун Джин» і була обрана авторами роботи на честь їхніх матерів, яких обох звати Jean.

Відкриття підкреслює цінність старих музейних колекцій. Нові види не завжди знаходять у польових експедиціях: іноді вони десятиліттями вже лежать у сховищах, але залишаються неправильно визначеними. Повторне вивчення таких зразків може суттєво змінювати наше уявлення про ранню еволюцію наземних хребетних.