Ослаблення апвелінгу біля Сомалі може перебудувати одну з найпродуктивніших морських екосистем
Одна з найпотужніших у світі сезонних систем підйому глибинних вод може суттєво змінитися через потепління клімату. Нове моделювання показує, що сомалійський апвелінг — процес, який щороку приносить до поверхні холодну й багату поживними речовинами воду — у майбутньому може ослабнути. Це здатне перебудувати місцеві харчові мережі та змінити структуру рибних ресурсів.
Апвелінг виникає, коли вітри відганяють поверхневу воду від узбережжя, а на її місце піднімається вода з глибини. Вона містить багато нітратів, фосфатів та інших поживних речовин, які стимулюють розвиток фітопланктону. Саме тому райони апвелінгу часто належать до найпродуктивніших рибальських зон планети.
Мусони запускають природний «насос» поживних речовин
Біля Сомалі основну роль відіграє південно-західний мусон. У теплу частину року сильні вітри створюють умови для підйому холодної води, після чого швидко зростає біологічна продуктивність. Фітопланктон підтримує зоопланктон, дрібну рибу й далі всю харчову мережу до великих промислових видів.
Дослідники використали високороздільну океанічну модель у поєднанні з моделлю морської харчової мережі. За сценарію високих викидів вони отримали помітне послаблення майбутнього апвелінгу та зміни у видовому складі риб.
Наслідки виявилися нерівномірними. Найсильніший ризик прогнозується для окремих видів, на які орієнтуються великі міжнародні промислові флоти. Водночас частина прибережних ресурсів, важливих для місцевого малого рибальства, може виявитися стійкішою.
Екологічні зміни не однаково впливають на всі види
Це важливий нюанс, тому що загальне скорочення продуктивності моря не означає однаковий спад кожної популяції. Різні види мають власні температурні межі, глибини проживання, кормові звʼязки та здатність переміщуватися у сприятливіші райони.
Зміна апвелінгу може також впливати на сезонність. Якщо піки продуктивності зміщуються в часі, вони можуть перестати збігатися з періодами нересту або появи личинок певних видів. Навіть без повного зникнення корму така розсинхронізація здатна зменшувати виживання молоді.
Для управління рибними ресурсами це означає необхідність враховувати не лише середню температуру океану, а й зміни вітрових систем, циркуляції та постачання поживних речовин. Саме ці фізичні процеси визначають продуктивність цілих морських регіонів.
Сомалійський апвелінг є хорошим прикладом того, як зміна клімату може впливати на екосистему опосередковано. Потепління змінює атмосферну циркуляцію та океанічні потоки, ті — постачання поживних речовин, а вже після цього перебудовується харчова мережа й рибальство. Такі ланцюгові ефекти часто складніші за просту реакцію організмів на підвищення температури.
