Викопний літопис систематично спотворює наше уявлення про те, як еволюціонували ознаки ссавців
Викопний літопис — не нейтральний архів минулого. Одні організми зберігаються легко, інші майже ніколи; одні періоди представлені тисячами знахідок, інші — кількома уламками. Нове моделювання показало, що ці перекоси можуть створювати навіть хибні еволюційні тенденції в ознаках ссавців.
Наприклад, apparent зміна середнього розміру тіла може частково виникати через те, які саме види мають більший шанс стати скам’янілістю.
Збереження залежить від екології та анатомії
Велика тварина з міцними кістками зазвичай має вищий шанс залишити помітний слід, ніж маленький вид у середовищі, де рештки швидко руйнуються.
Осадові умови теж змінюються в часі: іноді цілі регіони майже не залишають доступних порід потрібного віку.
У результаті вибірка минулого формується не випадково, а за певними правилами.
Моделі дозволяють перевірити, наскільки сильне викривлення
Дослідники створювали штучні еволюційні історії, а потім «фільтрували» їх через реалістичний процес збереження.
Після цього реконструкція за неповними даними інколи показувала тенденції, яких у початковій моделі не було.
Це не означає, що всі відомі закономірності еволюції ссавців помилкові.
Але для сильних висновків потрібно явно враховувати ймовірність збереження, географію знахідок і нерівномірність геологічного запису.
Робота додає важливу дисципліну до палеонтології: ми досліджуємо не саме минуле, а його відфільтрований архів. Чим краще відомі правила цього фільтра, тим надійніше можна відновлювати реальну еволюційну історію.
Для палеонтології це означає, що статистичні моделі повинні включати окрему модель самого процесу збереження. Інакше дані про еволюцію та дані про геологічний архів змішуються в одну картину, і їх важко розділити.
Корисним буде також порівняння кількох незалежних ознак: якщо тенденція в розмірі тіла зберігається після корекції на збереження, а паралельні екологічні та морфологічні показники рухаються в тому самому напрямку, висновок стає значно надійнішим. Саме так можна відрізнити справжню еволюцію від властивостей архіву.
