Мікробіом немовляти значною мірою приходить від матері — і це пов’язали з ризиком екземи
Перші місяці життя — це період, коли кишковий мікробіом формується надзвичайно швидко. Велике дослідження пар мати–дитина показало, що одним із головних джерел ранніх бактеріальних штамів є кишечник матері.
Дослідники простежували не просто великі групи мікроорганізмів, а конкретні штами. Частина відмінностей у тому, які бактерії передавалися й закріплювалися, була статистично пов’язана з подальшим ризиком екземи.
Передаються не лише назви бактерій
Сучасне геномне секвенування дозволяє відрізняти дуже близькі варіанти одного виду. Це дає можливість майже напряму побачити, чи той самий штам був у матері й потім з’явився в кишечнику дитини.
Час колонізації теж має значення. Мікроб, який зайняв екологічну нішу в перші тижні, потенційно може сильніше вплинути на подальше формування спільноти, ніж той самий штам, що з’явився значно пізніше.
Чому кишечник може бути пов’язаний зі шкірою
Мікробіом взаємодіє з імунною системою, яка у немовляти ще дозріває. Різні бактеріальні сигнали можуть по-різному впливати на формування регуляторних реакцій, бар’єрні функції та схильність до запалення.
Але це не означає, що одна конкретна бактерія «викликає» екзему. На ризик впливають генетика, стан шкірного бар’єра, спосіб пологів, антибіотики, харчування та багато інших факторів.
Практичний інтерес очевидний: ранній мікробіом потенційно можна змінювати. Проте робити висновок про потрібний пробіотик зарано. Спочатку потрібно показати, що навмисна зміна певного штаму справді змінює клінічний ризик, а не лише супроводжує його.
Також важливо розділяти вертикальну передачу під час пологів, контакт зі шкірою, грудне вигодовування та спільне домашнє середовище. Різні маршрути можуть переносити різні штами й мати неоднакове значення для імунного дозрівання.
Також важливо розділяти маршрути передачі мікробів. Пологи, контакт зі шкірою, грудне вигодовування й спільне домашнє середовище можуть переносити різні штами, а тому їхній внесок у формування кишечника немовляти навряд чи однаковий. Саме штамовий рівень аналізу дозволяє поступово розплутувати ці джерела.
Для профілактики екземи найбільш цінним буде втручальне дослідження: не просто спостерігати, які бактерії зустрічаються у дітей без симптомів, а безпечно змінити конкретний компонент мікробіому й подивитися, чи зміниться частота хвороби. До такого доказу будь-які рекомендації щодо пробіотиків залишаються передчасними.
