Транзистор із шаром лише 0,42 нм наблизив електроніку до межі окремих атомів
Мініатюризація транзисторів наближається до рівня, де товщина окремих шарів вимірюється вже не десятками атомів, а фактично одиницями. Команда National Yang Ming Chiao Tung University разом із TSMC створила надтонкий діелектричний інтерфейс для транзистора на одношаровому MoS₂ з ефективною товщиною близько 0,42 нанометра.
Для порівняння, діаметр окремого атома становить приблизно кілька десятих нанометра. Тобто інженери працюють практично на межі, де звичне поняття «тонкий шар» переходить у атомарну структуру.
Чому кремнію стає замало
Класичні кремнієві транзистори десятиліттями зменшувалися за законом Мура. Але коли канал стає надто тонким, електрони починають неконтрольовано тунелювати, а витоки струму зростають.
Двовимірні матеріали, такі як MoS₂, природно мають товщину лише в один або кілька атомних шарів. Це дозволяє утримувати електростатичний контроль над каналом навіть при дуже малих розмірах.
Одна з головних проблем — якісний діелектрик затвора. Він повинен бути надзвичайно тонким, але водночас добре ізолювати й не псувати поверхню двовимірного матеріалу.
0,42 нм — не просто красиве число
Чим тонший ефективний діелектричний шар, тим сильніше затвор може керувати струмом у каналі при нижчій напрузі. Це безпосередньо впливає на швидкість і енергоспоживання транзистора.
Команда використала атомарно контрольований оксид алюмінію та спеціально підготовлений інтерфейс, який зберігає хороші електричні властивості MoS₂.
Результат не означає, що завтра всі процесори перейдуть на MoS₂. Головні виклики — масове вирощування ідеальних двовимірних плівок, низькоопірні контакти та сумісність із фабричними процесами.
Але напрям зрозумілий: коли кремнієві канали перестають масштабуватися, інженери можуть перейти до матеріалів, які від самого початку є атомарно тонкими. Саме там може продовжитися мініатюризація наступного покоління чипів.
Ще один критичний момент — контакти між металом і двовимірним каналом. Навіть ідеально тонкий затвор не дасть переваги, якщо електрони втрачають енергію на вході та виході з MoS₂. Тому сучасні дослідження 2D-транзисторів паралельно оптимізують і контакти, і діелектрики, і методи вирощування великих бездефектних плівок.