Світ відстає від глобальних цілей із захисту природи — ООН попередила про недостатній темп прогресу
Світ поки не рухається достатньо швидко до виконання глобальних цілей із захисту біорізноманіття до 2030 року. Такий висновок став одним із ключових результатів майже тритижневих переговорів країн-учасниць Конвенції ООН про біологічне різноманіття в Найробі. Обговорення мають підготувати рішення для COP17, яка відбудеться в Єревані в жовтні 2026 року.
Мова йде про Куньмінсько-Монреальську глобальну рамкову програму з біорізноманіття, ухвалену у 2022 році. Вона містить 23 цілі на період до 2030 року — від розширення природоохоронних територій та відновлення деградованих екосистем до скорочення шкідливих субсидій, залучення фінансування та зменшення негативного впливу бізнесу на природу.
Менше половини узгоджених цілей рухаються потрібним темпом
За підсумками аналізу національних звітів, прогрес є практично за всіма напрямами, але його швидкість і масштаб залишаються недостатніми. Менше половини узгоджених національних цілей, які вдалося оцінити, зараз перебувають на траєкторії, сумісній із виконанням глобальних завдань.
Найбільші розриви стосуються не лише безпосереднього захисту природних територій, а й механізмів, без яких довгострокова екологічна політика не працює. Серед них — мобілізація коштів на охорону природи, реформа субсидій, які стимулюють екологічно шкідливу діяльність, врахування впливу підприємств на екосистеми та перехід до більш сталих моделей споживання.
Саме фінансування залишається однією з найскладніших тем переговорів. Країнам необхідно домовитися, хто й у якому обсязі має фінансувати охорону природи, особливо в державах із високим біологічним різноманіттям і обмеженими бюджетними можливостями.
COP17 має стати моментом глобальної перевірки
Конференція в Єревані, запланована на 19–30 жовтня 2026 року, проведе перший глобальний огляд колективного прогресу у виконанні рамкової програми. Це буде не просто підбиття статистики. Країни мають обговорити, як прискорити дії в тих сферах, де відставання стало очевидним уже на половині шляху до 2030 року.
Окрему увагу привертає так званий Cali Fund — механізм, пов’язаний із використанням цифрової інформації про генетичні ресурси. Його задум полягає в тому, щоб частина вигоди від комерційного використання таких даних поверталася на підтримку біорізноманіття. На переговорах у Найробі країни продовжили сперечатися про правила управління фондом і його роль у загальній системі фінансування.
Водночас загальна картина не є суто негативною. Національна звітність стала масштабнішою, ніж у попередні цикли, а природоохоронні цілі отримали значно більше політичної уваги. За окремими напрямами збереження вже спостерігаються помітні зрушення.
Головна проблема полягає в часі. До 2030 року залишається менше чотирьох років, а екосистеми відновлюються повільніше, ніж ухвалюються політичні рішення. Тому наступний етап міжнародних переговорів буде зосереджений не стільки на створенні нових декларацій, скільки на тому, як перевести вже погоджені цілі в конкретні фінансові, правові та природоохоронні дії.
