171-річний «сигнал планети» біля 70 Ophiuchi виявився активністю самих зір
Одна з найстаріших в історії заяв про можливу екзопланету отримала сучасне пояснення. Новий аналіз системи 70 Ophiuchi показав, що періодичні коливання, які понад століття повʼязували з можливим газовим гігантом, насправді найкраще пояснюються активністю самих зір.
Ще у 1855 році британський астроном Вільям Джейкоб припустив, що рух компонентів подвійної системи може свідчити про невидимий планетний обʼєкт. Через це 70 Ophiuchi стала одним із перших історичних кандидатів на систему з екзопланетою.
Століття даних обʼєднали з сучасною спектроскопією
Система розташована лише приблизно за 16 світлових років від Землі. Її дві зорі спостерігають уже дуже давно, тому їхні орбіти відомі з винятковою точністю.
Команда поєднала історичні вимірювання з новими високоточними даними, отриманими на 6,5-метровому Magellan Clay у Чилі та 2,7-метровому телескопі Harlan J. Smith у Техасі.
Аналіз показав, що характерні «хитання» не потребують масивної планети. Їх можуть створювати плями, активні області й інші зміни на поверхні зір, які спотворюють вимірювану радіальну швидкість.
Внутрішні області системи очищені від великих Юпітерів
Нові обмеження виключають планету масою Юпітера або більшою в межах приблизно 5 астрономічних одиниць від 70 Oph A. Для другого компонента, 70 Oph B, великих планет не виявлено в межах приблизно 0,5 астрономічної одиниці.
Відсутність газового гіганта не робить систему менш цікавою. Навпаки, тепер астрономи можуть оптимізувати пошук менших світів, сигнали яких значно слабші.
70 Ophiuchi демонструє одну з головних проблем методу радіальних швидкостей: зоряна активність може імітувати гравітаційний вплив планети. Для пошуку землеподібних світів цей ефект стає ще критичнішим, бо їхні сигнали надзвичайно малі.
Тому система перетворюється на важливий тестовий полігон для майбутніх інструментів. Чим краще астрономи навчаться відокремлювати плями та інші процеси від справжнього планетного сигналу, тим реальнішим стане пошук камʼянистих планет біля найближчих зір.
Історія 70 Ophiuchi також нагадує, чому довгі часові ряди особливо цінні. Сигнал зоряної активності може змінюватися разом із циклами плям, тоді як справжня планета повинна створювати стабільний орбітальний ритм. Чим довше тривають спостереження, тим легше розділити ці два сценарії.
