Новини науки

Тривога не є рідкісним явищем у сучасному світі, а в умовах війни люди регулярно переживають цей стан.  Так, наприклад, результати недавнього дослідження ментального здоров’я  української молоді продемонстрували, що 51% опитаних час від часу відчувають непереборну тривожність. Фахівці наголошують на тому, що тривога позбавляє людину сил, стає причиною безпорадності. Крім того, може формувати емоційні розлади та негативно позначатися на розвитку особистості. Саме тому її вчасна діагностика є надзвичайно важливою. Фахівці безкоштовної онлайн-платформи психологічної підтримки “Розкажі мені” розповіли про методики діаностики тривоги, які вони використовують у роботі. Загалом таких методик існує дев’ять, детальніше про кожну з них в цьому матеріалі.

Шкала оцінки рівня реактивної (ситуативної) та особистісної тривожності Ч. Д. Спілбергера – Ю. Л. Ханіна

Методика була розроблена в 1970 році. Шкала тривоги Спілбергера (State-Trait Anxiety Inventory, STAI) є інформативним способом самооцінки рівня тривожності в конкретний момент (реактивна тривожність як стан) та особистісної тривожності (як стійка характеристика людини).  Ця методика була адаптована Ю. Л. Ханіним, тому також має назву “Шкала Спілбергера – Ханіна”.  У рамках цього тесту створені 2 під шкали:

1. Шкала стану тривоги (ситуативної тривожності). Оцінює поточний стан тривоги, вимірюючи, як респонденти відчувають себе “прямо зараз”, використовуючи суб’єктивні відчуття страху, напруження, нервозності, неспокою та збудження вегетативної нервової системи. Ситуативна тривожність як стан характеризується суб’єктивно пережитими емоціями: напруженням, занепокоєнням, заклопотаністю, нервозністю. Цей стан виникає як емоційна реакція на стресову ситуацію і може бути різним за інтенсивністю та динамічністю у часі.

2. Шкала особистої тривожності. Оцінює відносно стабільні аспекти особистості, її схильність до занепокоєння, оцінює відчуття/стан спокою, впевненості та безпеки. Під особистісною тривожністю розуміють стійку індивідуальну характеристику, яка відображає схильність суб’єкта до тривоги і передбачає наявність у нього тенденції сприймати досить широке “віяло” ситуацій як загрозливі, відповідаючи на кожну з них певною реакцією. Особистісна тривожність являє собою конституційну межу, яка обумовлює схильність сприймати загрозу в широкому діапазоні ситуацій. При високій особистісній тривожності кожна з цих ситуацій є стресом для індивідуума й викликає у нього виражену тривогу.

Загалом методика представляє собою опитувальник, який складається з певних висловлювань, які людина має або підтвердити, або спростувати.

Коротка шкала тривоги, депресії та ПТСР

Методика була створена в США у 1996 році, перекладена й адаптована в тому ж році І.О. Котенєвим. Ця методика спочатку призначалася для швидкого виявлення ознак посттравматичного стресового розладу у людей, які пережили психічну травму будь-якого роду. Ця методика проста і доступна для роботи з пацієнтами будь-якої категорії: опитувальник складається з десяти простих запитань, які передбачають однозначні відповіді. Як інструмент первинного скринінгу добре визначає найспецифічніші прояви ПТСР, такі як тривога і депресія. Її доцільно застосовувати при скринінгу широкого контингенту, в тому числі у польових умовах. Також коротка шкала тривоги, депресії та ПТСР може застосовуватися для самодіагностики, долучатися до комплексних опитувань особистісного складу, спрямованих на виявлення осіб із груп ризику тощо.

Госпітальна шкала тривоги та депресії (HADS)

Госпітальна шкала тривоги і депресії (Hospital Anxiety and Depression Scale, HADS) була розроблена в 1983 році , з метою визначення та оцінки тяжкості симптомів депресії та тривоги в умовах загальномедичної практики. Переваги цієї шкали полягають у простоті застосування і обробки, що дозволяє рекомендувати її для скринінгу тривоги та депресії. Це опитувальник із чотирнадцяти тверджень,  які обслуговують дві під шкали:

    - Під шкала А – “тривога” (anxiety): непарні пункти 1, 3, 5, 7, 9, 11, 13;
    - Підшкала D – “депресія” (depression): парні пункти 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14.

Кожному твердженню відповідають чотири варіанти відповіді, що відображають ступінь наростання симптоматики, – градації вираженості ознаки від 0 балів (відсутність) до 4 (максимальна вираженість).

Шкала проявів тривоги Тейлора

Ця методика дає змогу вимірювати прояви тривожності. Респонденту пропонують шістдесят тверджень, що вимагають відповідей “так” або “ні”. Відповідати потрібно швидко, не замислюючись. Тестування триває 15-30 хвилин.

Шкала тривоги Бека

Клінічна тестова методика, призначена для попередньої оцінки ступеня вираженості тривожних розладів у широкого кола осіб: молодих людей від 14 років, зрілих та літніх, контингету клініки та при скринінгових дослідженнях. Зазвичай шкалу використовують при профоглядах, коли необхідно виділити контингент, який потребує більш детального обстеження та консультації фахівця.  Тест передбачає двадцять один пункт, в кожному з яких зазначається симптом, характерний для тривожних розладів (оніміння та поколювання в тілі, тремтіння в ногах, відчуття жару, прискорене серцебиття, дратівливість тощо), а людина може оцінити ступінь проявленості того чи іншого симптому від “зовсім не турбує” до “дуже турбує”.

Опитувальник з генералізованої тривоги – GAD-7

Шкала GAD-7 – особистісний опитувальник для оцінки рівня тривожності та скринінгу генералізованого тривожного розладу (ГТР). Додатково може застосовуватися для скринінгу панічного розладу, соціофобії та посттравматичного стресового розладу.

Шкала тривоги Гамільтона (HAM-А)

Клінічна рейтингова шкала, призначена для вимірювання вираженості тривожних розладів у дітей, підлітків і дорослих. Орієнтовний час виконання – 10-20 хвилин. Її заповнення відбувається у процесі напів структурованого інтерв’ю, під час якого фахівець у тому числі збирає анамнестичні дані та спостерігає за поведінкою чи іншими невербальними проявами досліджуваних психопатологічних феноменів. Не варто пред’являти шкалу пацієнтові/клієнтові і ставити йому прямі запитання.

Тест рівня шкільної тривожності Філіпса (School Anxiety Scale, SAS)

Методика складається з 58 запитань та дозволяє визначити загальний рівень шкільної тривожності, а також вивчити характер переживання тривожності, пов’язаної з різними областями шкільного життя. Методика призначена для роботи з дітьми молодшого та середнього шкільного віку, оптимальне застосування у 3-7 класах середньої школи.

Шкала явної тривожності для дітей (CMAS)

Методика призначена для виявлення тривожності щодо навчання у дітей 7-12 років. Шкала була розроблена американськими психологами на основі шкали тривожності Тейлора, призначеної для дорослих. Як і в дорослій методиці, питання було відібрано з опитувальника MMPI. Крім того, дитячий варіант доповнено контрольною шкалою, що виявляє тенденцію давати відповіді, що соціально схвалюються.